У тьмяному світлі свічок,
серед своєї кімнати,
вона розчесавши волосся
готова була чаклувати.

Готова була відкривати
у світ дивний двері скрипучі.
Тихенько тихенько співали
щось губи її жагучі.

І вітер зірвав довгу тишу,
але свічки загасити не зміг.
Кружляючи, на піску вишив
орнаментом Сонце, орнаментом сніг.

У тьмяному світлі свічок,
серед своєї кімнати,
вона зрозуміла, що годі
більше тепер чаклувати.

Рум'янцем укрилась вишневим,
вплела у косу довгу стрічку,
вийшла під небом серпневим
і кинулась з берега в річку.

І вітер зірвав довгу тишу,
але свічки загасити не зміг.
Кружляючи, на піску вишив
орнаментом Сонце, орнаментом сніг.