Джонові Кітсу присвячується

Поет не той, хто пише маячню у стовпчик,
А лише той, хто світові красу несе.
Я першим з радістю поцілив би ногою в кобчик,
Других ціную та обожнюю понад усе.
Коли Поет вступає в час вечірній
До зачарованих світів Аеди-музи,
Спадає вся лузга з речей, і, вільний,
Він споглядає все-як-воно-є, і, друзі,
Купається у пінних водах Гіппокрени…
Над сірою буденністю залізних міст
Він іноді летить на крилах чарівних
Геть, у безмежність, геть із ойкумени,
Поспілкуватись з Небом, вкласти в речі зміст,
Невидимий для вух сліпих та для очей німих.