↑ Наверх
PSNet, developing for LiveStreet CMS
english
russian

Соколе мій...

Благаю тебе, не дивись так журливо
З-пiд чорних опущених вiй.
Дивись: нiч прекрасна i тиха на диво,
Соколе мiй, янголе мiй…

Ця дивна зима у волосся твоє
Ледь видиме срiбло вплiта.
Менi ж несе смерть… Чуєш?.. Смерть!.. Де ти є?..
Доле моя золота…

Вже са́ваном бiлим укрилась зима,
Хоронячи залишки мрiй…
Хай все забира, лиш тебе не займа,
Соколе мiй, янголе мiй…

Комментарии (4) свернуть  |  развернуть

У цьому вірші відчувається любов і ніжність і крик душі… Дуже чуттєвий вірш.
Очень чувственно, красиво написано.
Почуття так і линуть з вірша…
щемить… десь глибоко всередині…
божевілля кислотою роз"їдає наскрізь зсередини…

на вустах лиш питання: Як можна зробити порожні літери такими лагідними і з лишком налитими коханням, котре, як пише Logrus, так і виливається і розхляпується по серцях читачів, трансвормуючись у божевілля та зводячи з розуму…

чорт… треба створити окремий рейтинг за красу коментарів… біля творів… Ваші вірші з перших іще секунд отримають гран-прі…
Только зарегистрированные и авторизованные пользователи могут оставлять комментарии.