Із вікон – вітром, з вікон – сном полИновим,
Спиняю подих, тут десь ходить істина,
Надворі листя жовте – сипле іскрами,
Надворі дощ уже зайшовся піною…
В кімнаті тиша, ледь жива, сполохана,
Паперу шурхіт по кімнаті чується,
Моя душа десь там, між ребер, щулиться.
Книжкові шафи дихають епохами…
Здається, я у стані невагомості,
Забуто час, події, гравітацію,
Стирає дійсність світу декорацію

Блукаю десь за межами свідомості…