З жовто-блакитного лона
сходять славнії діти.
Із німого полону
вони виходять у світ, щоби жити.

Жити — творити — хотіти!
І ось вже колоситься жито.
Слово встигне доспіти.
Проросте моя рілля.

Рідна Земля.
Мої ліси, мої поля.
Рідна Земля.
Тут моє коріння
і моє гілля.
Мої ріки, мої моря.
Рідна Земля.
Люблю її я.

Отруєна вітром історії
вона знову повниться силами.
Я на своїй території!
Друга — хлібом, а ворога — вилами!

Щоб знали, що ми — не минувшина
і не примарне майбутнє здаля.
Ми зараз і тут, ми були, є і будем.
Правдою пахне чорна рілля.

Рідна Земля!
Мої ліси, мої поля.
Рідна Земля.
Тут моє коріння
і моє гілля.
Мої ріки, мої моря.
Це моя Земля!
Люблю її я.