До весни нам лишилось три ночі... (06.02.2012)
До весни нам лишилось три ночі.
Запах снігу тепер не лякає.
Більше холоду я вже не хочу, —
Я і так вже задовго чекаю.
Від зими нам лишився лиш колір
Білих снів, що морозять ночами.
Мене гріє лише тепло крові
Та слова що лягають рядками.
Ми сьогодні — наче підсніжники.
Серед снігу пускаємо паростки,
З нетерпінням чекаючи ніжних
Сонця променів, сповнених радості.
Цей вірш — це продовження теми :
write.in.ua/blog/authorsstoryes/4535.html
Запах снігу тепер не лякає.
Більше холоду я вже не хочу, —
Я і так вже задовго чекаю.
Від зими нам лишився лиш колір
Білих снів, що морозять ночами.
Мене гріє лише тепло крові
Та слова що лягають рядками.
Ми сьогодні — наче підсніжники.
Серед снігу пускаємо паростки,
З нетерпінням чекаючи ніжних
Сонця променів, сповнених радості.
Цей вірш — це продовження теми :
write.in.ua/blog/authorsstoryes/4535.html
-
InterNet,
- 06 февраля 2012, 17:40
- рейтинг: +15
В останній строфі якось змінився, як це правильно буде, «віршований розмір», здається. І в другій строфі рима «крові» — я на тому рядку постійно «спотикаюсь», сам не знаю чому…
Комментарии (6) свернуть | развернуть