Морозна зимова мить
Асфальт… Холодний, сірий і бездушний…
Та мертва тиша лазить навкруги.
Моральний біль та острах відчайдушний…
Образа й ненависть – дві бісові слуги.

Було усе, колись: і небо, і свобода,
Та мить одна — і зникло все одразу.
Потрібна смерті тільки лиш нагода,
Щоб довести потреби до екстазу.

Будівлі нАвколо, мабуть, все розуміють
Й не заважають працювати тиші.
Перешкоджати їй вони не сміють,
Їх взагалі її діяльність не колише.

Скінчився шлях для бідної синички
І лиш воронам птаха небайдужа.
Вже не побачить ні небес, ні годівнички.
Зосталася із нею тільки стужа.

Пекучий розпач й нежива надія,
Що поруч з птахою тут помирала.
Залишиться нездійсненою мрія,
Яку синичка так в душі плекала.