Сонячний промінчик ліг на твою щоку, торкнувся губ, швиденько пробіг по шиї, зупинився на плечі і почав гратися із твоєю рукою. Раптом ти помітила що до вашої гри приєднався вітерець, що грайливо перебираєтвоє волосся. Твої ноги приємно обмивають хвильки неваличкої річечки…
Ось так ти сидиш на кинутому, якраз від берега до берега, дереві, насолоджуючись спокоєм природи.Ти вже давно краєм ока помітила, що на березі річки за тобою також спостерігають, і до волі таки симпатичний спостерігач-Юрчик. Брат хлопця твоєї подруги, у якої усі ви зібралися сьогодні на дачі. Несподівано він встав і пішов у твоєму напрямку.Він почав розмову:
-чому сидиш, сама? Там в дворі всі веселятся.
-так я знаю, але я вирішила помилуватись природою. А як щодо тебе? Чому ти тут? Сам?
-Вирішив що там занадто галасливо, до того ж, я помітив чи то русалоньку, чи то мавку, на дереві над річкою, і вирішив познайомитись поближче...- глянув він на тебе і посміхнувся…
Так ви просиділи до самого вечора, він провів тебе додому і ви обмінялись номерами телефонів.
Зайшовши додому, ти вже не могла викинути його образ з голови. Темне каштанове волосся, ніжна посмінка і засмагле обличчя…
Ти заснула із телефоном у руках… тобі приснився він…
Тобі чомусь здавалось, що він неодмінноподзвонить.Ти з хвилини на хвилину сподівалас, що ось пролунає дзвінок телефону. Але дні летіли за днями, переходили у тиждні і ось пройшов майже місяць.Майже місяць після вашої зустрічі, майже місяць він не покидає твої сни… Ти втратила надію, саме ту, яка не мусить тебе покидати до останнього. Я знаю, ти в розпачі, але… Ой телефон, вибач… але ні, це не мій… Це твій телефон.Ти відповіси? Що? У тебе посмішка на обличчі, давно я вже цього не бачила… Ні, ні, ні не треба мене душити, я зрозуміла-Юрчик…
Ну що ж, тепер ти сяєш. Ви домовились про зустріч за годину, а де? А ну ось… про зустріч біля фонтану з боку прку.Ні, схаменись, у тебе є що вдяхти.
Ну ось, все, можеш ідти… Успіху,і не забудь мені усе розповісти.(я ж маю записати-додаю подумки я).”звичайно”-відповідаєш, і подумки додаєш-“ну може дещо й залишиться між нами”…
Ви гуляєте по парку, він розповідаєтобі історії, однією з яких є історія про поломку телефону і про те, як стерся твій номер…
Знов, сонячний промінчик ліг на щоку, пробіг по шиї, зупинився на плечі… Вітер грався із твоїм волоссям.А його губи торкнулись твоїх…
Я залишилась дописати цю історію, і здається щасливо…