Ангели також плачуть ночами,
А вранці знову вживають чай.
Їм страшенно набридли буденні справи
І холодний, чужий трамвай.

Їм набридло давать поради
Й рятувати нікчемні сни.
Їм набридло по небу літати
Й до відпустки чекати дні.

Їм так хочеться знову сміятись,
І кохати, і просто жить,
І в квартиру додому вертатись,
Й цінувать незабутню мить.

Та він знову сідає у транспорт,
Називає адресу, мов в сні,
Викидає назавжди паспорт
На зупинці «Веселка весни».