Философские стихи

Хмари-кочівники

Хмари-кочівники відходять у вічність обозом,
Залишаючи тобі свою ніжність і сльози…
Залишаючи тобі ім*я-
тонку, ніжну срібну нитку,
Ти забуваєш власне «Я»,
Ти бачиш тільки дивну квітку…
Квітку, як символ миру,
Як вічний символ Творця,
Квітку, як символ віри,
Я знаю кожну лінію твого лиця!
Хмари-кочівники відходять у вічність обозом,
Залишаючи тобі нерозтрачену ніжність і сльози…
20 серпня 2011