Щедрий вечір на подяку
Та усміхнений до сліз
Веде пісеньку двояку
Колишачи думок рогіз.

Роздягаючи свідомість,
Наче дівчинку цнотливу,
Гарну, милу, та натомість
Чомусь нещасливу.

Розбиваючи кришталь
Палких чиїхсь стосунків,
Несучи в незнайому даль
Уламки лаштунків.

Та ще яскравих декорацій
Німих, проте багатослівних.
Та на удачу мотивацій
Аж надто наївних.

Й несила перенести біль,
Який мені зима дарує
Й нетліюча надії цвіль
Вже вкотре розчарує.

Й не подарує помилок,
Удавши злого вовкулаку,
Співаючий про плин думок,
Щедрий вечір на подяку.