Присвячується одній кудрявій голові, одному рожевому банту, й одній високоинтелектуальній кобіті

То як ножем по горлу,
то як струмом в око,
як кілком у дупу.
ніколи того моменту, ніколи!
я аж до власної смерті не забуду!
все змеркло і втратило барви,
й здавалося що ось він — армагедон!
все це стало зовсім не уявним,
коли я ввійшла,
і він ввійшов…
те лихо лих,
та чорна чума,
той рожевий бант… й кудрява голова…
сердце впало у ноги,
а очі розгублено покотились униз,
і ось мені стало відомим чому таким нещасним себе почуває наш світ…
я підіймаю руки до бога,
й моїй подяці меж нема
що муссолінні й фюрер адольф не носили рожевого банта…