І пальці у воді, і очі, очі,
І смутку біль у келисі вина.
Бажанням серця мовить неохоче,
І спить в душі у кожного своя струна…

Він келих опустив, і синя пляма
У кров перетворилася… дощу…
А в серці пустка, чорність рани
Зачинена навік… Спокутую свою.

Вина забута, блиск вогнів спокуси.
І крик у чорному… багно розваг.
Ти вештав, опинився в цій багнюці,
Усе забув, залишив лише страх.

Мовчиш, ні краплі з уст… повія…
Весь світ на зраді почуття чи лих…
Стоїш, в очах блищить весна, провина,
А ти один серед подібних сих.

А в серці лід… тепло блукає в спразі.
Невдачі забезпечують шляхи…
Відкриєш карту… зник в зневазі…
І спрага… Більше, ніж снаги…

Лунає півень… Все, кінець… Світанок…
І холод зник...і спрага, й німота…
Підлога… капці… сніг, сніданок…
В обіймах зникла самота.