Коли два серця бились в унісон©
Солодкий ранок удавав співця,
Витягував пітьми тендітні асонанси.
І наші трохи втомлені серця
Тверезі думи вводили до трансу.

Світили зорі в теплий морок снів,
Та я не в змозі був їх помічати,
Я міг лиш слухати дихання твого спів
І тебе в носик ніжно цілувати.

Ти тихо спала, але світ не спав,
Збирав туман, завзято метушився.
Світало вже поволі і я бігти мав,
Проте на мить якусь з тобою залишився.

Так не хотілося кидать твоє серденько
І твого носика тендітне відчуття.
І сонна усмішка, мов блискавка маленька
Розпломенила в моїм серці почуття.

Усе пекло у грудях, все горіло,
Але не мучив мене такий сон,
Попри той жар серденько не боліло
І навіть билось з твоїм в унісон.

Вже сонця диск край неба спопеляв
І я не поруч був, десь в метушню поринув,
Та носик твій я ні на мить не забував,
Хоч тебе не прощаючись покинув.