Байдужість бачу я в очах твоїх,
Печаллю серце оповите…
І не володар я думок твоїх,
На жаль, а так хотілось би там жити…

І серце розпачем розбите…
Чи склеїш ти його колись.
Аж ось печаль, ось біль,
Дивись, тут радості маленький клаптик.

А тут в куточку — бач любов,
Що терен смутком оповив.
Сповив, щоб не розквітла знов,
Щоб тільки розпач в серці жив.

Зжалься, звільни з полону темноти,
Щоб міг розправити я крила.
Коханням розірви завісу самоти,
Поки біда любові зірку не згасила.

© Міра Славна (січень 2008)