Втрачаєш розум від думки одної
Мурашки по тілу ідуть війною
А ти і не проти, тобі приємно
Бо то все реально, бо то взаємне
А що як минуле сколише думки?
І ти уже бачиш все через рядки
Де трохи поспішно, де дуже невчасно
І знову сама, і знову нещасна?
Ні! Та знову на вогник летиш
І всі заборони порушуєш ти
Спокуса донині не звіданим плодом
Мов з клітки спускає думки на свободу
Ти знову щаслива! Реально існуєш!
Бо він є поруч, він тебе цінує
Ти можеш у голос усе говорити
І ті хто навколо не будуть журити
Твоє божевілля — то є неосудність
Хай дивляться, кажуть, та страху відсутність
Бажання свободи, свою роблять справу
Ти мрієш і мріяти ти маєш право!
Ти інша і мрія не всім зрозуміла — «Вона ненормальна! Вона захворіла»
Говорять і хай! Не така як усі?
Та хто розуміється в твОїй красі?
...І знов непомітно, сама, мимоволі
Про свій забуваєш омріяний колір
Вдягаєшся в чорне і не розумієш
Куди ти ідеш… в тебе вето на мрію…