За вікном знову свято для всіх,
Хоч і холодно й падає сніг.
За вікном хоч ще й досі зима
Та в цей день не вона головна.

А в кімнаті банальне тепло.
Його радує тільки воно
Й розпочата пляшка вина
І німа та пуста тишина.

Все закрив у чотири стіни
Сухі сльози й краплини вини.
Ехом б'ють відголоски життя
Від побитого стін покриття.

Чомусь прикро що досі живий.
Нащо жити, якщо ти чужий?
Буть одним із сотень кількох?
Ти не демон, але і не бог.

За вікном знову свято сердець.
Та, нехай, навіть світу кінець!
За вікном нехай сніг чи війна, —
Він самотньо сидить у вікна.