Чесно кажучи, я вже давно не був такий розстроєний. І навіть попри те, що такі дії Західної коаліції були прогнозованими, все одно хотілось вірити, що Полковнику вдасться уникнути такого кінця.

Так, не вийшло. І це одразу ж посіяло неприємні відчуття і заставило вкотре задуматись, що раз так вчинили з вчорашнім другом, то що можуть вчинити з ворогом. І якщо так просто вдерлися в державу, знищили там стільки мирного населення, що гріхи Каддафі у порівнянні з цим лишились тьмяною плямкою в пам’яті, при цьому самостійно перед цим створивши і привід для вторгнення – то де гарантія, що завтра так не прийдуть до нас чи до наших сусідів? І ці всі думки принесли в свідомість відчутний дискомфорт, який все ж таки дещо нівелювала думка, яка з’явилась в мене дещо згодом. Справа в тому, що якщо на Землі ще досі не перевелись такі герої, як Каддафі, такі патріоти свого народу – то ще не все втрачено. Ще задамо перцю!

Оскільки Перший Геббельсівський канал арабського світу – «Аль Джазіра» — уже неодноразово годувала громадськість «качками» про чергову «ліквідацію Каддафі», цього разу я також одразу не повірив. І блогери також внесли в це свою лепту, проаналізувавши багато факторів. Все таки, показували ж кадри «захопленого повстанцями Тріполі», яке насправді знімали в Катарі в спеціально побудованому для цього павільйоні з декораціями і всіма атрибутами відповідними…. Втім, цього разу все виявилось по-справжньому. Надто переконливі кадри, надто переконлива реакція політичного бомонду Європи і США, який тепер інакше як Четвертим Рейхом називати несправедливо. Бо те, що зробили з Лівією – таке і Гітлеру не снилось. Процвітаюча країна, з безкоштовними освітою, медициною, житлом, з відсутньою бідністю, з бензином, дешевшим за воду – оце таким був кривавий диктаторський режим Муаммара Каддафі. Тепер же Лівію грабуватимуть банди мародерів – як західних в костюмах з дипломатами, так і своїх доморощених, з автоматом M-16 у руці. От тепер народ Лівії оцінить рівень своєї помилки, наївності і неосвіченості, відчує різницю між «тиранією Полковника» і демократією «визволителів». Мимоволі згадується анекдот, коли народ країни дякує визволителям за визволення, а потім просить хоч кого-небудь визволити його тепер і від самих «визволителів».

Перед смертю Муаммар Каддафі, уже будучи двічі чи тричі продірявлений кулями, сказав до повстанців, що оточили його і тягнули – «Що я вам зробив?» і «Ви відрізняєте добро від зла?». Ці слова – знакові! Кожен мусить задуматись. Людині даний великий дар – Розпізнавання. І той, хто його втоптує в грязь, хто атрофує в собі цю здатність – врешті решт поплатиться за це так, як поплатились лівійці. Так, їх дурили, усім жителям великих міст синхронно на мобільні телефони надійшли sms з текстом про те, що «режим Каддафі повалено! Місто захоплено». В той час коли нічого подібного і в помині не було. Стандартний прийом з деморалізації противника, тільки тепер замість листівок смс шлють.

Втім, я також бачу і певний плюс у смерті Полковника. Хоча плюсом взагалі важко щось назвати в даній ситуації. Мова про те, що Муаммар Каддафі загинув у бою, як герой. І тому його зараз багато хто на Батьківщині називає мучеником (в тому числі і його дружина, яка вимагає видати тіло мученика Муаммара Каддафі його родині для розслідування і поховання) Це дасть мотивацію його прибічникам і побратимам продовжити боротьбу і влаштувати англосаксам другий Афганістан, щоб вони там, суки, застрягли на довгі роки. А це все гроші, а це все людські ресурси… Вони і так уже поклали там надто багато своїх людей.

За деякими даними, доводиться вдаватись до дуже мутних методів. В Ізраїлі випускати більше тисячі злочинців (під прикриттям обміну полоненними), частину з них відсилати в Сірт, де західний спецназ захлинається в крові…

А нам потрібно думати, що чекає світ далі. А далі – велике розмаїття варіантів. Мучають – ніяк не домучать – Сирію і Єгипет, також починають лізти в Іран (ситуація з буцім-то підготовкою замаху на посла Саудівської Аравії в США, яку буцім-то готувала іранська верхівка). Натравляють арабів на Ізраїль. Турбують Йємен, Пакистан, Киргизію. Не спускають очі з КНДР, з твердим наміром спровокувати там конфлікт між двома Кореями, мимо якого не зможе пройти Китай, — таким самим чином це спроба дестабілізувати зону біля Китаю.

Також ми бачимо спробу дестабілізувати зону біля Росії. Це видно на прикладі Беларусі. Беларусів мутузять вже давно і слава Лукашенкові – не меншому патріоту своєї країни, ніж Каддафі – за те, що попри весь тиск, він продовжує йти тим шляхом, який не дозволяє поки що кинути Беларусь черговою кісткою англосаксонським псам. А Беларусь – це вже зовсім під боком у нас. А що у нас?

А у нас – півтора танка і пів літака в іржавому ангарі… А Янукович підписує указ про чергове скорочення складу збройних сил України…

Все ж не хотілось би закінчувати на зовсім мінорній ноті. Нам усім варто задуматись. Але сьогодні, коли приклад Полковника ще свіжий і так яскраво горить в пам’яті, я скидаю капелюха перед великим сином лівійського народу, перед героєм, який не здався, навіть, коли авіація НАТО розбомбила пів країни, знищила його синів, він не здався навіть після того, як його було вбито самого. Тому що тепер він справді в тому місці, в тому безпечному місці, де він недосяжний ні для літака, ні для кулі, ні для зелених підкупних доларів – тепер Каддафі у серці кожного патріота Лівії. І не лише Лівії. В моєму також.

Вічна пам’ять герою!