О блоге
Если ваши стихи больше всего подходят для песен под гитару или любую другую аранжировку, если в них есть разбиение на куплеты и припевы, вам сюда.
Администраторы (1)
Модераторы (0)
Модераторов здесь не замечено
На межі (18.04.2012)
Я залишаю в сірих буднях
Шматочками себе.
І моє серце на межі вже,
Не мертве й не живе.
І рідина пульсує в венах,
Мабуть, то вже не кров.
Щось ще тримає на ногах,
Та точно не любов.
Себе не міг знайти я довго,
Шукав в чужих очах.
Та зустрічав лиш лицемірство,
Брехню і навіть страх.
І кожен ранок прокидався, —
Не знав чого хотів,
І знов до вечора ховався
В світі мрій й безумних снів.
Моє життя й моя гітара
Зливаються в пісні.
Як добре — іноді незгоди
Втікають по весні.
І
Читать дальше →
Шматочками себе.
І моє серце на межі вже,
Не мертве й не живе.
І рідина пульсує в венах,
Мабуть, то вже не кров.
Щось ще тримає на ногах,
Та точно не любов.
Себе не міг знайти я довго,
Шукав в чужих очах.
Та зустрічав лиш лицемірство,
Брехню і навіть страх.
І кожен ранок прокидався, —
Не знав чого хотів,
І знов до вечора ховався
В світі мрій й безумних снів.
Моє життя й моя гітара
Зливаються в пісні.
Як добре — іноді незгоди
Втікають по весні.
І
Читать дальше →
-
InterNet,
- 01 мая 2012, 23:33
- Прокомментировать
- рейтинг: +3
Дети потерянной вселенной
Сжигают клетки нервные качели настроения,
С утра мы тонем в радости, а вечером в тоске.
От бесполезных ценностей и от чужого мнения
Зависит поколение, проросшее в песке.
Когтями рвать научены, словам не верить брошенным,
Карабкаться на голову, стремясь быть выше всех.
Мы не иконам молимся, а лицам перекошенным,
Покой не приносящим нам, а мнимый лишь успех.
Кривые зеркала дают пример для подражания,
Глядим на мир сквозь призму непогашенных обид.
Без страха бьём непонятых, не слушая
Читать дальше →
С утра мы тонем в радости, а вечером в тоске.
От бесполезных ценностей и от чужого мнения
Зависит поколение, проросшее в песке.
Когтями рвать научены, словам не верить брошенным,
Карабкаться на голову, стремясь быть выше всех.
Мы не иконам молимся, а лицам перекошенным,
Покой не приносящим нам, а мнимый лишь успех.
Кривые зеркала дают пример для подражания,
Глядим на мир сквозь призму непогашенных обид.
Без страха бьём непонятых, не слушая
Читать дальше →
Если
Если я когда-нибудь вернусь
Издалёка, прикоснусь
К твоим ладоням.
Может быть, оставит сразу грусть,
Может, не оставит. Ну и пусть,
С тобой прогоним
Вместе мы
Призраки той зимы,
Что в окно стучалась.
Если будет трудно продолжать,
Стану чаще вспоминать
Твою улыбку.
Мне не повернуть минуты вспять,
И теперь придется исправлять
Свою ошибку.
Жди меня,
Ветром полей маня
И морской прохладой.
Не погаснет пламя,
Не растают свечи,
Если будешь ждать меня ты каждый вечер.
К твоему
Читать дальше →
Издалёка, прикоснусь
К твоим ладоням.
Может быть, оставит сразу грусть,
Может, не оставит. Ну и пусть,
С тобой прогоним
Вместе мы
Призраки той зимы,
Что в окно стучалась.
Если будет трудно продолжать,
Стану чаще вспоминать
Твою улыбку.
Мне не повернуть минуты вспять,
И теперь придется исправлять
Свою ошибку.
Жди меня,
Ветром полей маня
И морской прохладой.
Не погаснет пламя,
Не растают свечи,
Если будешь ждать меня ты каждый вечер.
К твоему
Читать дальше →
-
novilex,
- 26 марта 2012, 15:23
- Прокомментировать
- рейтинг: +3
Детская мечта.
Я — не твой герой, и ничей совсем — Мальчик, лет пяти, из песка меня
Для себя лепил в свой хрустальный мир
С детским замыслом на закате дня.
Но в его войне, по-ребячески,
Победит не зло, а как раз такой,
Созданный в мечтах из обрывков снов,
Желтого песка со своей судьбой.
Мальчик, лет пяти, знаю, верит мне,
Вместе победим — мы сильнее всех.
Пусть песочный я, пусть убьет дождем,
Но, пока я жив, верь со мной в успех.
Пролетят года. На исходе лет
Вспомнишь ты меня и свои
Читать дальше →
Для себя лепил в свой хрустальный мир
С детским замыслом на закате дня.
Но в его войне, по-ребячески,
Победит не зло, а как раз такой,
Созданный в мечтах из обрывков снов,
Желтого песка со своей судьбой.
Мальчик, лет пяти, знаю, верит мне,
Вместе победим — мы сильнее всех.
Пусть песочный я, пусть убьет дождем,
Но, пока я жив, верь со мной в успех.
Пролетят года. На исходе лет
Вспомнишь ты меня и свои
Читать дальше →
-
Sublustrum,
- 22 марта 2012, 17:22
- Прокомментировать
- рейтинг: +5
// Первый вечер // (песня на стих А.Рембо)
Она была полураздета,
И со двора нескромный вяз
В окно стучался без ответа
Вблизи от нас, вблизи от нас.
На стул высокий сев небрежно,
Она сплетала пальцы рук,
И легкий трепет ножки нежной
Я видел вдруг, я видел вдруг.
И видел, как шальной и зыбкий
Луч кружит, кружит мотыльком
В ее глазах, в ее улыбке,
На грудь садится к ней тайком.
Тут на ее лодыжке тонкой
Я поцелуй
Читать дальше →
// Запорізький козак // (Й. Струцюк - В. Лузан)
Що би хто не звелів,
що би хто не казав,
я сьогодні таки
запорізький козак!
В когось є далина
і своя сторона,
а для мене лишень
Україна.
В мене спис до зорі,
в мене шабля дзвінка.
Я із славних отих
кошового Сірка.
У вогні не горів,
у воді не тонув,
Я здолав у борні
смерть свою не одну.
Сивий степ – з-під копит,
а з-під весел – моря.
Над моїм знаменом –
Мономаха зоря.
В когось є
Читать дальше →
Рок-н-рол бой (22.02.2012)
Я прокидаюсь зранку, я не бачу снів.
У голові спросоння сотні тисяч слів.
Дешеві цигарки. Іскра. Вогонь і дим.
Я вкотре прокидаюсь веселим і живим.
А на столі стоть горілка в пляхані,
Шкода — її лишилось лише на дні.
Я допиваю швидко і пірнаю в день
Як відпочити зараз є мільйон ідей.
Хой!
Я рок-н-рол бой!
Хой!
Я рок-н-рол бой!
Робота не хвилює поки її нема.
Війна теж не колише, не колише тюрма.
Що за вікном твориться — усе чуже.
А в мене є гітара і свобода лише.
Гітару у
Читать дальше →
У голові спросоння сотні тисяч слів.
Дешеві цигарки. Іскра. Вогонь і дим.
Я вкотре прокидаюсь веселим і живим.
А на столі стоть горілка в пляхані,
Шкода — її лишилось лише на дні.
Я допиваю швидко і пірнаю в день
Як відпочити зараз є мільйон ідей.
Хой!
Я рок-н-рол бой!
Хой!
Я рок-н-рол бой!
Робота не хвилює поки її нема.
Війна теж не колише, не колише тюрма.
Що за вікном твориться — усе чуже.
А в мене є гітара і свобода лише.
Гітару у
Читать дальше →
// Любов //
Не давай мені спокою!
Я хочу бачити тебе такою, як колись.
Огорнутий серцевою спекою,
я журивсь, я журивсь.
Твої руки на моєму обличчі.
Ми танцювали, не торкаючись землі.
Підійди до мене ближче!
Сонцесвіт на моєму чолі.
Поцілуй мене.
Потанцюй зі мною знов.
Поцілуй мене.
Любов. Любов.
Дай мені холодну руку.
Я хочу згадати, як було все колись.
Ангел вистрілив з лука.
Ось кров, дивись! Це кров, дивись!
Мої руки на твоєму обличчі.
Ми танцювали, не торкаючись
Читать дальше →
Картини (нудні і самотні) (2 версія) (13.12.2011-04.03.2012)
Сотні доріг… Тисячі слів…
Та все одно залишився сам собою.
Скільки хвилин, тижнів і днів
Прожито в стані неспокою та болю.
Тане життя в польоті років.
Скільки лишилось мені до кінця дороги?
Досі один, один проти всіх.
І ні від кого не бачу допомоги.
Пр.:
Та я не один —
Нас такий мільйони нудних і самотніх.
Ми — купа картин.
Усім нецікаві й забуті в болоті.
Тепер все одно
Коли ми помремо — сьогодні чи завтра.
Ми наче в кіно
Якогось безумного й хворого автора.
ІІ
Читать дальше →
Та все одно залишився сам собою.
Скільки хвилин, тижнів і днів
Прожито в стані неспокою та болю.
Тане життя в польоті років.
Скільки лишилось мені до кінця дороги?
Досі один, один проти всіх.
І ні від кого не бачу допомоги.
Пр.:
Та я не один —
Нас такий мільйони нудних і самотніх.
Ми — купа картин.
Усім нецікаві й забуті в болоті.
Тепер все одно
Коли ми помремо — сьогодні чи завтра.
Ми наче в кіно
Якогось безумного й хворого автора.
ІІ
Читать дальше →
Тримай
Тримай цей Світ,
Тримай у долонях,
Я знаю, ти можеш,
ти зробиш це знову.
Не відступайся,
увагу не звертай,
Вже так повелося:
Чи пан, чи пропав…
Тримай, тримай, тримай, тримай…
Забудь свою совість,
Забудь про свій страх,
Усім ти потрібен,
Коли Світ у руках…
Відпустиш — загинеш,
Втратиш, що мав,
На шматки розіб'ється
Все, що будував.
Тримай, тримай, тримай, тримай…
Загубишся в часі,
Сліди всі затруть,
Ті люди, що далі
Цим Шляхом пройдуть.
Бо так
Читать дальше →
Тримай у долонях,
Я знаю, ти можеш,
ти зробиш це знову.
Не відступайся,
увагу не звертай,
Вже так повелося:
Чи пан, чи пропав…
Тримай, тримай, тримай, тримай…
Забудь свою совість,
Забудь про свій страх,
Усім ти потрібен,
Коли Світ у руках…
Відпустиш — загинеш,
Втратиш, що мав,
На шматки розіб'ється
Все, що будував.
Тримай, тримай, тримай, тримай…
Загубишся в часі,
Сліди всі затруть,
Ті люди, що далі
Цим Шляхом пройдуть.
Бо так
Читать дальше →
