Юлі, Віті і Арсени
Вам уже пора на сцену
Чи то цирку, чи то хору
Гарні вийдуть з вас актори
Петі, Льоні і Володі
Виступають на Свободі
Вони такі казки знають
Браття Грімм відпочивають
Варіантів небагато
Треба кандидатом стати

ПРИСПІВ:

Тепер я сам піду у президенти
На голоси зміню аплодисменти
На Білий Дім зміню я білу хату
І гонорар зміню я на зарплату
Я замість нот читатиму укази
Мене полюблять, зненавидять зразу
І всім кумам своїм я дам посади
А потім разом нас усіх посадять

І кому важливо люди
Хто в нас президентом буде
Хитрих є у нас багато
Президенти через хату
Я ж для всіх вас кумом буду
І нікого не забуду
Всім велику дам зарплату
Буде що назад забрати
Всім круті дам номери
Захід схід буду мирить

ПРИСПІВ

Хто б на що не захворів
Всім знайду я лікарів
В космос всім куплю білети
Навіть кожному ракети
Всім дам скатерть самобранку
Подам каву в постіль зранку
Та як всі я маю ваду
Брешу як Верховна Рада
Але ж я Народу син
Віддавайте голоси

ПРИСПІВ

Порожньо й тихо, самотньо й спокій,
Так тепло і солодко, й так страшно і дико….
Товариш комп'ютер і подруга книга,
Мене розважити, й втішити вміють…


Читать дальше →

Самотність – вповзає в мій мозок,
Самотність – порушує сон,
Самотність – вбиває поволі,
Самотність – висмоктує кров.


Читать дальше →

Сьогодні зранку я прокинувся від болю,
Я відчуваю як зникає моя воля,
Сьогодні в снах я тримав у руках зірку,
Але ці сни наче зношена платівка.
Сьогодні день почне усе по новій,
Я почуваюсь знову нездоровим.

Чи ти заплачеш якщо я помру?
Чи ти згадаєш що для тебе я живу?
Чи ти побачиш біль в моїх очах?
Чи ти відчуєш в серці своїм страх?
Чи ти підеш зі мною в забуття?
Чи важливе тобі моє життя?

Мені казали що кохання дає крила,
Та почуваюсь я наче кам'яна брила.
Я стрибнув вгору… і не торкнувся хмар,
І впав униз, відчув землі удар.
Ще вчора вранці було моїм все небо,
А вже сьогодні мені його не треба.

Чи ти заплачеш якщо я помру?
Чи ти згадаєш що для тебе я живу?
Чи ти побачиш біль в моїх очах?
Чи ти відчуєш в серці своїм страх?
Чи ти підеш зі мною в забуття?
Чи важливе тобі моє життя?

Від душі замку залишились руїни,
Чому мені ти вистрілила в спину?
Я так хотів бажанням твоїм бути,
І вже сьогодні не зміг тебе забути.

Чи ти заплачеш якщо я помру?
Чи ти згадаєш що для тебе я живу?
Чи ти побачиш біль в моїх очах?
Чи ти відчуєш в серці своїм страх?
Чи ти підеш зі мною в забуття?
Чи важливе тобі моє життя?

Ти хочеш я покажу тобі
Смерть цього міста?
Будинки розсипаються наче порване намисто.
На цих вулицях не буде більше руху,
У цих скверах не ходитимуть більше люди,
Тут не буде ні повітря ні зелені,
Все помре…

Я бачу у снах
Кінець цього міста,
Я відчуваю жах,
Я знаю, це — помста,
Це помста природи,
Війна проти нас,
Це повний кінець,
Для всіх нас.

Ти хочеш я покажу тобі
Смерть цієї країни?
Суспільство тепер лежить у руїнах,
Ніхто навіть не побачить останній сполох,
І ні в кого в серці не з'явиться страх,
Тут не буде більше радості та сміху,
Все помре… Богу на втіху.

Я бачу у снах
Кінець цієї країни,
Я відчуваю жах,
Від початку війни.
Війна проти нас,
Це помста природи,
Для спасіння не буде
Жодної нагоди.

Ти хочеш я покажу тобі
Смерть цього світу?
Усі кольори перед очима згасають,
Нас тут вже не буде,
Ми вже прожили від початку до краю,
Тепер все забудем.
Все помре… нас більше не буде.

Я бачу у снах
Кінець цього світу,
Я відчуваю жах,
Зав'януть всі квіти.
Війна проти нас,
Це помста природи,
Для спасіння не буде
Жодної нагоди.

Ти хочеш я покажу тобі
Наш кінець?

І знову на мене
Ідуть всі війною,
І знову на мене
Йдуть усі з боєм.
Я вже заїбався,
Чекати на світло,
Я майже вже здався,
Та світло так близько.
У сні та в печалі,
Навіки завмерли,
Усі мої мрії,
Які ще не вмерли.

І ще одна спроба,
І знову провальна,
Я бачу навколо
Жорстоку реальність.
Немає пощади,
Немає співчуття,
Немає спасіння,
Від сірого життя.

Бажання ломають,
Усі мої плани,
Останнє зізнання,
І ще одна рана.
І страх поглинає
Мене з головою,
Я знову борюсь
Із важкою пітьмою.
Навряд чи життя
Контролюється мною.
Цей світ — механізм
Заржавілих деталей,
І мій організм
Усі вони жалять.

І ще одна спроба,
І знову провальна,
Я бачу навколо
Жорстоку реальність.
Немає пощади,
Немає співчуття,
Немає спасіння,
Від сірого життя.

Ти більше не зміниш своє життя,
Ти більше не зробиш крок у майбуття.
І ти не побачиш більше сонця світ,
Ти проживеш всього лиш двадцять літ.

Ти не побачиш більше сни,
Ти не побачиш більше розквіт весни,
Ти не побачиш більше світло дня,
Бо вже згасає твоє життя.

Твоє життя тебе зітре,
І завтра більше не прийде,
Ти не промовиш більше слів,
Ти будеш стертий з твоїх снів,
І не згадає ніхто тебе,
Для тебе завтра не прийде.

Ти не побачиш більше сонця схід,
Ти не побачиш більше згасання дня,
Назавтра станеш ти як лід,
Бо вже згасає твоє життя.

Твоє життя тебе зітре,
І завтра більше не прийде,
Ти не промовиш більше слів,
Ти будеш стертий з твоїх снів,
І не згадає ніхто тебе,
Для тебе завтра не прийде.
Для тебе завтра більше не прийде…

Я бачу навколо лиш смерть і страждання,
Цей світ не приймає від мене зізнання,
Про те що я винен у кожному кроці,
І віра й надія вже на іншому боці…

Порадуй мене Сонцем,
Порадуй мене небом,
Порадуй собою,
Мені це так треба.

Без радості в серці сиджу наодинці,
Цей світ не бажає зізнань від убивці,
Убивці кохання, надії та щастя,
Убивці бажань всіх та душевної радості.

Порадуй мене Сонцем,
Порадуй мене небом,
Порадуй собою,
Мені це так треба.

І щастя немає,
І болю немає,
І більше ніхто
Мене не признає.
І щастя не буде,
І болю не буде,
І серце назавжди,
Помре у грудях.

Порадуй мене Сонцем,
Порадуй мене небом,
Порадуй собою,
Мені це так треба.

Порадуй мене Сонцем,
Порадуй мене небом,
Порадуй мене чимось,
Порадуй хоч чимось…

Твоїх мрій не повернути,
І не можна вже заснути,
Наодинці із думками,
Ти тепер не ходиш з нами.
Сірі тіні на обличчі,
Ти не будеш жити вічно,
Та я бачити не хочу
Як згасають твої очі.

Ти тепер одна,
Ти блукаєш в снах,
Та реальність досі грає з тобою.
Надворі весна,
Але ти тепер одна,
І ніхто не візьме тебе за собою.

Всі забули тебе,
Вже ніхто не прийде,
Потойбіччя здається наступною грою,
І цей біль не мине,
Всі забули тебе,
Все навколо вкриває густою імлою.

Немає болю і печалі,
Не знаєш ти що буде далі,
Ти на кордоні двох світів:
Реальності та світу снів.
І коливання у душі:
В який же ж бік піти тобі?
Туди де темне забуття?
Чи ще пожити цим життям?

Ти тепер одна,
Ти блукаєш в снах,
Та реальність досі грає з тобою.
Надворі весна,
Але ти тепер одна,
І ніхто не візьме тебе за собою.

Повітря в ранішнім тумані,
Пливе неначе вільний птах,
Я так люблю тумани ранні,
Вони вбивають в мені страх.
Дерева в сонячному світлі,
Немов ті образи у сні,
Вони дають мені надію,
Вони усі, усі мої.

Я повернусь як ранок прийде,
Із першим променем весни,
Як перший сніг у лісі зійде,
Під теплим коренем сосни,
З пітьми і суму знову вийду,
Із першим променем весни.

І хмари білі в чистім небі,
Як добра фея наяву,
Вони — це все що мені треба,
Заради них я ще живу.
Трава зелена в дикім полі,
Як килим витканий в раю,
Трава зелена разом з вітром,
Щодня вбиває біль мою.

Я повернусь як ранок прийде,
Із першим променем весни,
Як перший сніг у лісі зійде,
Під теплим коренем сосни,
З пітьми і суму знову вийду,
Із першим променем весни.