Годинник той що на стіні
Тихенько тікає мені
Що вже давно минули дні
Й немає вороття
Тече по торту з вишні джем
Це я на рік став старший вже
І вже пишу новий сюжет
Під назвою «Життя»

ПРИСПІВ:

Рятуйте добрі люди
Сьогодні важко буде
Вітання від усюди
І безліч подарунків
Співають в небі пташки
Дзвенять порожні пляшки
Ой зранку буде тяжко
Й не буде порятунку

І летить з шампанським пробка
Подарунки ще в коробках
Цокають бокали й стопки
За здоров'я, за моє
Запрошу і друзів й близьких
І батькам вклонюся низько
Що зробили так колись то
Що такий у них я є

ПРИСПІВ:

Рятуйте добрі люди
Сьогодні важко буде
Вітання від усюди
І безліч подарунків
Співають в небі пташки
Дзвенять порожні пляшки
Ой зранку буде тяжко
Й не буде порятунку

Вона вірила кожному відблиску мого погляду
Хіба можуть брехати в небо закохані очі
Вона знала межу, та у мріях я з нею поряд був
Як тоді, як тепер до нестями я бути хочу
Вона вірила в те, як тепло приливало у груди
І ковтала коктейль, дивну суміш із розуму й мрій
Одну мить вона думала «Хочу і будь що буде»
Іншу ж мить пам'ятала про правила що у цій грі

ПРИСПІВ:

Дивна гра
Де так хочеться йти проти правил
Хоч би раз
Ну той що, що не маємо права
Хоч би раз
До зірок доторкнутись руками
Дивна гра
На папері лягає рядками

Вона вірила в кожне тремтіння у мого голосу
Хіба голос сховає бажання яке через край
І у те, що життя лише чорні і білі полоси
І що тонка межа відокремлює пекло і рай
Вона вірила в те, що в небі зірками написано
Якби люди змінити могли свої гороскопи
І амури точніше цілили свОїми списами
Але ж все так як є, наша гра заборонена поки

Спека над містом — всіх дістало.
Асфальт пливе під ногами,
Хмари пливуть — кудись тікають,
Всі хочуть дощу, всі на нього чекають!

Після дощу,
Київ пахне асфальтом і липами.
Після дощу,
Місто сяє будинками вмитими.
Серед калюж,
Я бачу своє відображення,
Літня гроза,
Підсилює наші враження…

Гроза роздасть всім парасолі,
Сухе повітря наповнить озоном,
Струмки заспівають забуту мелодію,
Дощ змиє бруд, дощ змиє втому!

Після дощу,
Київ пахне асфальтом і липами.
Після дощу,
Місто сяє будинками вмитими.
Серед калюж,
Я бачу своє відображення,
Літня гроза,
Підсилює наші враження…

Чи бачиш ти, як до Сонця
крадуться хмари?
Чи бачиш ти, як збирається
на грозу?
Чи бачиш, як вовки одягають
овечі шкури?
Дивись, ти уже внизу.
Дивись, ти уже внизу!

Чи чуєш ти, як кличуть з могил
століття?
Чи знаєш про те, що на тебе
у чорта зуб?
Відчуваєш, як тобі в душу
брехнею смітять?
Так чого ж ти іще внизу?
Чому ти досі внизу?!

Ти бачиш, що час підганяє
бісові сили.
Ти чуєш цей гуркіт,
знаменну грозу.
Я бачу, як ти хочеш позбутись
льоду і пилу.
Дивись, ти уже внизу.
Дивись, ти уже внизу.

Та чи бачиш ти, як до Сонця
простягнуті руки?
Чи бачиш ти, як проміння
вітає чоло?
Чи знаєш ти, що саме тебе
чекало воно?
Чому ж так довго-довго
тебе не було?

Криваві жнива!

(світлій пам«яті Антона Ніконенка)

І затремтіли руки матері…
як дощ на вікнах.
Затріпотіли дні сльозами —
так повільно…

Опало листя серед літа —
погоріло.
Це материнські сльози
крапали на сина тіло…

Пройдисвіт-протяг порожньо
блукав в кімнаті,
шукав кого б в цих стінах
міцно обняти.

Запахло жовтим воском —
погасла свічка.
Життя стомилось, на чолі
печальна стрічка.

Дзвін, дзвін
У серці б'ється
Дзвін, він
до нас озветься.

Дзвін, дзвін
у серці б'ється.
Дзвін, він
він голосно озветься

Коли полином вибух пролунав так гірко —
На небі ангел засвітив наднову зірку.

Как же призрачна любовь:
Мы сегодня делим ночь между сердцами,
А назавтра только Бог
Знает, что произойдёт под небесами.
Что же есть любовь?
Кто ответит, что несёт шальное Завтра?
Но сегодня я с тобой!
И моя душа взлетает! Это правда!

Я тебя люблю!
Открываю в своём сердце окна настежь!
И боготворю
То Сегодня, что даёт мне это счастье!

Я тебя люблю!
Сегодня так люблю,
Как будто нету «завтра»!

Я тебя люблю!
Сегодня так люблю,
Как будто нету «завтра»!

Мы – как море и песок.
Мы – едины без сомнений и иллюзий.
Ты – богиня, я — твой бог.
А любовь звучит в нас самой сладкой музыкой.
Но что же есть любовь?
Кто ответит, что несёт шальное Завтра?
Сегодня я с тобой!
Моя душа взлетает. Только это — правда!

Я тебя люблю!
Открываю в своём сердце окна настежь!
И боготворю
То Сегодня, что даёт мне это счастье!

Я тебя люблю!
Сегодня так люблю,
Как будто нету «завтра»!

Я тебя люблю!
Сегодня так люблю,
Как будто нету «завтра»!

Частиночка спокою – банальна відстрочка реальності
Мені уже пО х%ю. Не тхне від цієї банальності
Завмру серед тиші і вогких тіней ледь зворошених
І дУмки, як миші, до сивості нашорошені..
Сторінки не плачуть, а тільки від смутку ховаються
І чітко вже бачу, як сили від тиску ламаються.
Де зникла краса і яскраве тепло цього місяця?
Враз блисне коса, та страхи від страху повісяться.
Чомусь не знаходжу я ясності серед просвітлення
Все привидом броджу, і зуби подужче заціплені.
І зникнув би, в сторону відійшов… Та дощ пішов…
І тільки бажання. Із крайнощів зліплені.

Втікати не варто. із долею, як об стіну, жарти.
Прохаєш хоч трішечки фарту… У Бога. На карту
Поставлено більше ніж тисяча Солодких годин,
А що ж так без них тоді лишиться?
Одна лише темрява кінчена…
Без посмішок пройде під церквою надцяте вінчання
І сонце розпалить знов день.

Відлуння пісень, в змарнілих від часу віконницях
В стійкім повертанні пролине чергова безсонниця
Понурена тиша повернеться з зони неясності,
Зостанеться лИше те, що не піддано гласності.
Брудні ганчіркИ закутають душу спотворену
Палкими надіями й буднями намертво зморену.
Де сенс в існуванні серед нікчемності?
Майбутньому б чемності…
Лиш музика додає життя, в сміття
Ламкої буденності.

Запах кави порушив тишу
Вогник свічки запав у душу
Ти на мене глянула лише
Як цей погляд мене спокушує!
Уже то не хвилює нітрішки
Що на кухні ми і що пізно
Хай на кухні немає ліжка —
В мене є сто рецептів різних

ПРИСПІВ:

І на вушко простий рецепт
Я тихенько тобі прошепочу
Вдвох напишемо пісню «Про Це»
Замість приспіву слово «Хочу»
Поцілунок замінить куплет
Нігті в спину замінять назву
Є лиш в тебе і в мене білет
На кіно «Не зупинять нас вже!»

Долі падають всі тарілки
Долі падають биті чашки
Кожен дотик твоєї руки
Каже те, як спинитися тяжко
І обличчям до підвіконня
Наче кішка вигнула спинку
І невпинно сусіди сонні
Нам з тобою застукали в стінку

ПРИСПІВ:

Це на вушко простий рецепт
Я тихенько тобі так шепочу
Вдвох ми пишемо пісню «Про Це»
Замість приспіву слово «Хочу»
Поцілунок замінить куплет
Нігті в спину замінять назву
Є лиш в тебе і в мене білет
На кіно «Не зупинять нас вже!»

Задзвенять так ритмічно ложки
Що вже спали в старій шухляді
Це тебе підсадив я трошки
Аби знов дарувати радість
Закохаюсь у тебе по вуха
Хоч на то і не маю права
Та сьогодні я твій шеф-кухар
Ти ж — моя улюблена страва

ПРИСПІВ:

І на вушко простий рецепт
Я тихенько тобі прошепочу
Вдвох напишемо пісню «Про Це»
Замість приспіву слово «Хочу»
Поцілунок замінить куплет
Нігті в спину замінять назву
Є лиш в тебе і в мене білет
На кіно «Не зупинять нас вже!»

песня для дуэта — припев-он, куплеты-она

Стекает вода вешняя
Да я твоя, я грешная
В сердце твоём конечно я
Прочно заняла угол
Всё мне занять не повезло
Я не твой ангел, твоё зло
Взять бы тебя увести без слов
Но у тебя супруга

ПРИПЕВ:

Если ты не ангел — то откуда крылья
Если рядом ты
Все мечты и сказки мои стали былью
Зацвели цветы
Если ты не ангел — как тогда пробралась
Ночью в сны мои
И меня любви укрыли покрывалом
Волосы твои

Птицы вернулись, вьют гнёзда
Мы познакомились поздно
Видно на небе том звёздном
Нашей звезды с тобой нет
И сменит вновь ночь нашу день
А я не твой ангел а тень
И ночи забудь наши те
И спой на прощанье мне

ПРИПЕВ:

Если ты не ангел — то откуда крылья
Если рядом ты
Все мечты и сказки мои стали былью
Зацвели цветы
Если ты не ангел — как тогда пробралась
Ночью в сны мои
И меня любви укрыли покрывалом
Волосы твои

Не питай мене що се сталося
Не питай яку ніч не спиться
Моє серце тепер як птиця
В срібній клітці затрепеталося
Не питай чому наче німію
Коли поруч зі мной проходиш
Я в полоні твоєї вроди
Та сказати про це не смію

ПРИСПІВ:

Це секрет, це секрет!
Це найбільша моя таємниця
А ти просто береш
Мене топиш в очей зіницях
А ти просто береш
І торкаєшся мене вустами
Я тону, хай би грець
Я вже твій, весь твій — до нестями

Не питай що нагадує все це
Це і так в очах написано
Мов амури з неба списами
Мені точно поцілили в серце
Не питай де це грає музика
Це моя так душа співає
Коли любиш й не так буває
Коли любиш душа без ґудзиків

ПРИСПІВ:

Це секрет, це секрет!
Це найбільша моя таємниця
А ти просто береш
Мене топиш в очей зіницях
А ти просто береш
І торкаєшся мене вустами
Я тону, хай би грець
Я вже твій, весь твій — до нестями