Что крепче,
моя любовь или ветер минут?
Что дольше,
твой поцелуй или моё одиночество?
Ещё всего несколько слов
и я смогу подарить тебе песню.

Что дальше,
утренняя звезда или моя мечта?
Что ближе,
сердце и сердце или плоть и плоть?
На животе собралась роса.
И когда-то где-то там проснётся цветок.

Что крепче,
моя любовь или ветер минут?
Нет! Мы всё же будем вместе!
Твой поцелуй сжигает моё одиночество.
Моё одиночество обнимает твоё внимание.
Теперь мы вместе.
Да, теперь мы. Вместе.
Это так важно! Ты, я, Мы.

Нет времени бежать от времени.
Нет сил избавиться от его бремени.
Я упакован в Жизнь
и это лучший подарок для Смерти.

Она чешет фалангой пустой затылок.
Я должен компенсировать эту пустоту,
но нет времени бежать от времени
и поэтому там долго будет сквозить.

Нет смысла болтать без смысла.
Нет времени считать потери.
На груди матери — сновидение —
укус ребёнка.
Но ведь молочные — ещё не вечер,
а не вечер — ещё не приговор.

Нет желания жить без творения.
Нет сил жить в неведении.
Нет смысла жить без любви.
Нет времени… нет времени…

Маленький хлопчик стоїть на горі.
Він чекає влучної миті.
Потім він перетвориться на сніжинку,
яка впаде на потрібне місце —
щоб спричинити лавину.
Коли маленький хлопчик
докотиться до підніжжя,
тінь від його сьомого коліна
буде зморшкувата і бородата.
Хлопчик падає з гори.
Він знає що робить.

22:55 09.07.2009

В глибинах чистих озер
кожних правдивих очей
живуть кліщі-паразити —
письменники дивних речей.

Їм треба моя кров.
Голодні потвори.
Але вони не отримають мене ніколи!

Кліщ, що вчепився в мою шкіру,
хай не сподівається на успіх.
Моя кров п'янка.
Він швидко зіп'ється.
Там де сила вмре, там не здасться віра.
Кліщеві потуги — курям на посміх.
Мій свобідний птах
вже не задихнеться.

30.05.2009

Весь світ — інфекція.
Усі інфіковані.

Крики заполонили простір.
Ґвалтом починаються пластмасові дні.
Всі невдоволені, всі засмучені.
Але сліпі. Але глухі.

Запаковану в красиві обгортки,
продавці продають інфекцію.
Їжте! Це вам! На здоров'я!
Приходьте ще! Завжди раді!

Ласкаво просимо в Пекло!
Вам не шкода паперових грошей
за зараження мозку і крові,
за занепад свіжого подиху.

Блискавки над головою
роблять з людини рогату.
Та тепер це так модно!
Що б ви без них робили…

Егей! Я вкушу вас, зомбовані!
Я, інфікований правдою.
Так, це нелегко — носити її,
так, це нелегко — жувати її.

Так, досить важко казати її.
Ви — інфіковані кривдою.
Чи хочете ще жити? —
тоді два пальці в горло!

1:27 22.08.2009

Синтетика.
Механічна естетика.
Жорстка краса.
Штучна плазма.

Індастріал.
Я люблю індастріал.
Ілюзія, що розбиває ілюзію.
Я в металевих обладунках.

Поетика
на межі смерті.
Життя іде лезом.
Готуйтеся всі.

Індастріал.
Я люблю індастріал.
Правда завжди гірка,
як полиновий драйв.

03.01.2009

Після вечорів і ночей,
після слів і думок
приходить ранок
і знімає з дня замок.

Я встаю — ще темно,
із містом сплячим
вітаюся чемно.
Воно ще незряче.

Але у вас є зірка.
Вас є кому гріти.
Що б там не сталось,
я буду за вас радіти.

Мені треба нове тепле світло.
Воно освітить мої безкраї поля.
І я знаю, що мене десь чекає,
зітхає, моя Ранкова Зоря.

І щодня я йду на гору,
там я зустрічаю Сонце.
Воно несе мені тепло
і каже ждати до завтра.

І колись настане день,
коли прийду туди не сам.
Цілуватиму Зорю, обніматиму її,
чаруватиме мене її краса.
Можливо, зоря поруч.
І будуть, знаю!, чудеса!

11.02.2009

Ми живемо заради миттєвостей,
щоб бути щасливими.
Ми терпляче чекаємо,
долаючи несприятливі дні.

І навіть коли кажуть,
що ми живемо просто щоб жити,
я думаю, це не так вже й погано.

Боже, пошли мені ангела.
Я знаю — це щаслива мить.
Жити щоб жити:
це не так вже й погано.

Звісно, я хочу ангела,
який ніколи не втече від мене.
Але нема таких квітів,
які не в«януть.

Осінні дощі змивають все,
крім незабутнього аромату,
який лишається в серці назавжди.

Жити щоб жити:
це не так вже й погано.
Боже, пошли мені ангела!
А посагом хай буде просто любов.

16.03.2009

Здери з нього
стару шкіру.
Прийшла осінь.
Він потім подякує.

На протязі
протягом дня
потримай його —
втримай!
І отримай результат:
він твій!
Спіши сказати йому,
що ти його любиш.
Він не повірить тобі,
якщо не поцілуєш його.
Скривдь його,
вдар його.
Йому треба опритомніти.
Він мусить побачити брехню.
Інакше — далі темрява.

… маленька стара людина кульгає вулицею.
Вона старається триматись затінку.
Так і не навчили… Так і прожила…
Цей дідусь навіть не вміє плакати.

31.05.2009

Давай зробимо це в такт музиці.
Ритмічно як маятник.
Зітхай між клацанням
секундної стрілки.

Давай зробимо це під метроном.
Щоб не збитись з ритму.
Сильна доля, слаба доля.
Туди-сюди. Розмір — дві чверті.

Давай зробимо це ще раз.

26.01.2009