Сьогодні ніч, як на долоні,
Всі карти виклала на стіл.
Безсоння ріже прямо в скроні,
У снів немає більше сил.
Ми всі у снах своїх відверті,
Немає в наших снах брехні.
Ми там неначе у безсмерті,
Страхи ховаємо свої.

Але сьогодні ніч безсоння.
Я мовчки тону в темноті.
Сьогодні тільки я й самотність,
Купа думок у голові.
А на шосе шумлять машини —
Музика ночі у містах.
Вони рідня — асфальт і шини,
Вони не бачать себе в снах.

Он пролетів літак у небі, —
В кабіні також хтось не

Читать дальше →

А мне остались только жизнь
И алкоголь,
Одиночество, а также
Слепая боль.
И никуда уже не скрыться,
Не выйти в дверь.
Куда я шел и что же делать
Мне теперь?

Я останавливаюсь снова
На полпути.
Финиш так близко, но никак мне
Не дойти.
Я закрываю свою душу
В забытых снах.
Открой же, слышишь, мне открой,
Моя весна.

Я останавливаюсь снова,
Забыв свой смех.
Который год, а я все также
Против всех.
И убегает мое время
По проводах,
Изатухает с каждым днем
Моя звезда.

А мир

Читать дальше →

Я залишаю в сірих буднях
Шматочками себе.
І моє серце на межі вже,
Не мертве й не живе.
І рідина пульсує в венах,
Мабуть, то вже не кров.
Щось ще тримає на ногах,
Та точно не любов.

Себе не міг знайти я довго,
Шукав в чужих очах.
Та зустрічав лиш лицемірство,
Брехню і навіть страх.
І кожен ранок прокидався, —
Не знав чого хотів,
І знов до вечора ховався
В світі мрій й безумних снів.

Моє життя й моя гітара
Зливаються в пісні.
Як добре — іноді незгоди
Втікають по весні.
І

Читать дальше →

Ще буде час, щоб ми залишились самі,
Втративши все, що було у нас напередодні.
Щоб нас покинули усі наші близькі.
Можливо, завтра, але точно не сьогодні.

Ще буде час, щоб плакати у горі,
Може здаватись що це все так неприродньо.
І може, зникнуть з небосхилу усі зорі, —
Це буде потім, але точно не сьогодні.

Ще прийде час для нас, щоб помирати,
І в темноті остання свічка догорить.
Окрім життя нам буде нічого втрачати.
Може колись, та точно не в цю мить.

А зараз час для того щоб

Читать дальше →

Нас оставили здесь
Без надежды на жизнь.
Кто-то сам виноват,
Кто-то сам потерялся
Между сотнями лиц,
Ушел в шорох страниц,
Ушел в ноты мелодий.
Навсегда там остался.

Нам оставили право
На тихую смерть.
Кто-то выберет это,
А кто будет жить дальше.
Для того чтобы петь,
Или молча смотреть
На улыбки на лицах
Начиненные фальшем.

Я оставлю себе
Шанс на выбор пути.
Может быть даже, он
На границе с мечтами,
Что всегда впереди,
С кем всегда по пути,
Кто б чего не сказал -

Читать дальше →

Кожен хід веде до шаху.
Знову мат не помічаєш.
Кінь пішов уже на плаху.
Ти потроху відступаєш.
Не тримаються фаланги,
Сила волі вже зникає.
Не втічеш, на жаль, за рамки,
Шляхів відступу немає.

Коли сни не тільки вихід,
Але й вхід в іншу реальність.
Так ще хочеться пожити,
Та життя — пуста формальність.
Страшно смерті побажати,
Та життя уже не те.
Більше нічого втрачати,
Залишається лише…
іти

Читать дальше →

Я прокидаюсь зранку, я не бачу снів.
У голові спросоння сотні тисяч слів.
Дешеві цигарки. Іскра. Вогонь і дим.
Я вкотре прокидаюсь веселим і живим.
А на столі стоть горілка в пляхані,
Шкода — її лишилось лише на дні.
Я допиваю швидко і пірнаю в день
Як відпочити зараз є мільйон ідей.

Хой!
Я рок-н-рол бой!
Хой!
Я рок-н-рол бой!

Робота не хвилює поки її нема.
Війна теж не колише, не колише тюрма.
Що за вікном твориться — усе чуже.
А в мене є гітара і свобода лише.
Гітару у

Читать дальше →

Втричі більше ніж завжди
Почуття б'ють через край.
Ця Земля як три світи.
Пекло, ми, а зверху рай.

Народився, а життя
Пролітає наче дим.
Забере усіх земля
Чи то зараз, чи сідим.

Я не бачу перспектив
Щоб почати все з нуля.
Чи вже вмер, чи ще пожив, —
Все одно. Я наче тля.

Я один, нас два, чи три,
А комусь нема числа.
Та у всіх лиш три світи —
Рай і пекло, і

Читать дальше →

Ваші очі — неначе вогники
Нас всіх гріють, коли нам холодно.
Ви — вітрила на наших човниках,
Лише з вами ми вітер ловимо.

Ваші губи — пелюстки ніжності,
Споконвік нас всіх зводять з розуму.
Ми клястися вам будемо в вірності
Незалежно від часу і простору.

Залишайтесь такими ж чудовими,
Незалежно чи січень, чи вересень.
Я усіх хочу вас поздоровити
З наступаючим 8

Читать дальше →

Сотні доріг… Тисячі слів…
Та все одно залишився сам собою.
Скільки хвилин, тижнів і днів
Прожито в стані неспокою та болю.
Тане життя в польоті років.
Скільки лишилось мені до кінця дороги?
Досі один, один проти всіх.
І ні від кого не бачу допомоги.

Пр.:

Та я не один —
Нас такий мільйони нудних і самотніх.
Ми — купа картин.
Усім нецікаві й забуті в болоті.
Тепер все одно
Коли ми помремо — сьогодні чи завтра.
Ми наче в кіно
Якогось безумного й хворого автора.

ІІ

Читать дальше →