Ти просто супер,
ти просто клас,
хоча є одне *але*-
ти не уявляєш нас.

Очі твої у серці залишились
і моє серце тобі б відкрилось,
але я для тебе просто *вона*,
я для тебе не одна.

Назавжди запам'ятались,
хоча це й гра,
погляд твій,
стріла амура.

Я не розумію, що я роблю,
хоча тебе я сильно люблю,
разом бути ми не можем,
і ніхто у цьому нам не допоможе.

Я не можу ці слова тобі сказати,
бо себе ще не готова переконати…
Мої слова ніж у серці неначе,
але повір це нічого не значить.

Я знову як поет,
пишу вірші — і вже про нас,
нам необхідно залишитист тет-а-тет,
хоч рани загоює лише час…

І вже до кінця догоряє нічка,
і в який раз безсонна нічка,
і я знову згадую тебе,
напевно це колись мине…

Що мішає нам сам суди.
Що мішає нам поряд йти.
Це тонка нитка знаю я,
що між нами колись пролягла.

Прошу не лезьте в жизнь мою
И мне законы не пишите
Я не для вас хочу лишь быть,
Своею жизнью жить спешите!

И помните я здесь судья!
Сейчас вы в моем мире!
Вы здесь гости, а не я!
Что ж простите за обиды…

Здесь вы никто, а я принцесса!
Вы просто маленькие люди!
Лишь я пишу эту пьесу,
И лишь меня здесь очень любят!

И вы в моем кино!
Вы куклы в моих руках, но…
Вы очень важны для меня…
Иногда не права я!..

Но всё же! Вы просто слуги!
С маленькой буквы люди!
А я же… ну же… ну-ка!
Назовите меня хуже суки!

Я знаю, я сволочь просто!
И смотреть на меня порой тошно!
Меня не изменить, я такая навсегда!
И любому могу сказать — я стерва, да!