а ти на мене дивишся з екрану
чарівна й ніжна… звабливо сумна
в очах твоїх я не знаходжу дна
і мрії переходять на сопрано
коли співають в моїх снах… про нас

а ти на мене дивишся як боги
що із небес споглядають на грішних
до чого ж погляд твій мені глибокий
ти мій вогонь, і ти мій тихий спокій
моє майбутнє і моє колишнє

а ти на мене дивишся й не бачиш
і я не бачу, що ти всього фото
як і колись впускаю в мрії потай
як і раніш за мене небо плаче
нема в твій бік у долі повороту

Вранці вставать не хочу
Вранці — мутні очі
З рота як з помийной ями
Рятуй мамо, рідна мамо

Мені б зараз похмелитись
Чи розсольчику напитись
Чи горілки чи вина
Ну а вранці з бодуна

Вечір наш був чудовий
Я іще не був готовий
Час уже ішов до ночі
Я сказав що тебе хочу
І в стакан налив вина
Ну а вранці з бодуна

Вечір наш знову вдався
Я напився й закохався
Але знов згадать не в силах
Яка ти була красива
Чи було хоч щось у нас
Ну а вранці з бодуна

Я зібрався помирати
Та не хоче моя мати
Ну а що мені вона
Я ж бо вранці з бодуна

З рук моїх їли хліб сиві голуби
А з під ніг утікала земля
Обернула світ з ніг на голову
Та що в снах я своїх уявляв

З вуст моїх не було ані пари
Я неначе на мить онімів
Чи то очі твої, чи то чари
Та я погляд відвести не зміг

І здалось, що душа відлетіла
Аби вслід за тобою піти
Наче зірка, мов птах, лише тіло…
Серце й досі у ньому тремтить

Зупинися! Зізнайся! Ну нащо?
Мої мрії взяла у полон
Повернись й посміхнися ти краще
Зігрій зранену душу теплом

Будуть з рук їсти хліб сиві голуби
З наших рук, без страху, сміливо
Обернула світ з ніг на голову
Я з тобою, і я щасливий

З лабіринту думок я знаходжу єдиний вихід
Опуститись на дно і сидіти там тихо-тихо
Це комусь все одно, комусь може бути на втіху
Там суцільна пітьма… і точно не буде до сміху
Я здається ось вибухну, робить свою справу тиск
Він на дні завеликий, та грець хай із тиском тим
Я ж упав, я ж на дні і мені не потрібно іти
Ані думати, дихати, змісту немає, мети…
Як же просто в думках все, як важко усе у житті
Не гадай і не думай, що очі заплющив і втік
Помилився так я і так знов помиляються ті
Хто так думає, марно, бо втечі секрети прості
Є одне лише правило в цеї життєвої гри
Як би сильно не падав, та йди не здавайсь а борись
І я також так зроблю, я свій побудую Рим
Доля здатна шанс дати, і ти не вагайся — Бери!

Годинник той що на стіні
Тихенько тікає мені
Що вже давно минули дні
Й немає вороття
Тече по торту з вишні джем
Це я на рік став старший вже
І вже пишу новий сюжет
Під назвою «Життя»

ПРИСПІВ:

Рятуйте добрі люди
Сьогодні важко буде
Вітання від усюди
І безліч подарунків
Співають в небі пташки
Дзвенять порожні пляшки
Ой зранку буде тяжко
Й не буде порятунку

І летить з шампанським пробка
Подарунки ще в коробках
Цокають бокали й стопки
За здоров'я, за моє
Запрошу і друзів й близьких
І батькам вклонюся низько
Що зробили так колись то
Що такий у них я є

ПРИСПІВ:

Рятуйте добрі люди
Сьогодні важко буде
Вітання від усюди
І безліч подарунків
Співають в небі пташки
Дзвенять порожні пляшки
Ой зранку буде тяжко
Й не буде порятунку

Вона вірила кожному відблиску мого погляду
Хіба можуть брехати в небо закохані очі
Вона знала межу, та у мріях я з нею поряд був
Як тоді, як тепер до нестями я бути хочу
Вона вірила в те, як тепло приливало у груди
І ковтала коктейль, дивну суміш із розуму й мрій
Одну мить вона думала «Хочу і будь що буде»
Іншу ж мить пам'ятала про правила що у цій грі

ПРИСПІВ:

Дивна гра
Де так хочеться йти проти правил
Хоч би раз
Ну той що, що не маємо права
Хоч би раз
До зірок доторкнутись руками
Дивна гра
На папері лягає рядками

Вона вірила в кожне тремтіння у мого голосу
Хіба голос сховає бажання яке через край
І у те, що життя лише чорні і білі полоси
І що тонка межа відокремлює пекло і рай
Вона вірила в те, що в небі зірками написано
Якби люди змінити могли свої гороскопи
І амури точніше цілили свОїми списами
Але ж все так як є, наша гра заборонена поки

Я пірнаю у воду, чергова затримка дихання
Пів хвилини, одна, півтори, вже минає друга
Під водою спокійно мов Бог із гри мене тихо зняв
За порушення правил, є в мене така заслуга

Що хотів то робив і казав я завжди те, що думав
Жив! Бо завтра не знав чи ще доведеться дихати
А тепер я на дні, чи спливаю, та бАйдуже, сумно…
І красиво, до нестями красиво і тихо так

Не вспливу — полечу, і навряд чи до хмар, мабуть в пекло
Зате там під землею вогонь освітлює гарно
Зате там в казанах у смолі вже завжди буде тепло
А на хмари мені все одно сподіватись марно

І на думці такій я відчую, що хтось притиснувся
Давить в груди і ще і лізе з палким поцілунком
Штучним диханням, мабуть не марно тоді потонув я
Якщо дихаю знов, мабуть вартий був все ж порятунку

Від самого початку усе пішло проти правил
Божевільно красива ти йшла поруч вечором літнім
Я б на те що сподобаюсь й фішку одну не поставив
Та ти ж поруч, хай й я лиш від погляду твого сліпну

Я тону в тих очах і палає у них ще і ще
Той вогонь, що мене зігріває і душу так ранить
І я знав що спокуса мене і ще й як обпече
В насолоду мов спогад про тебе будуть ті шрами

Я не знаю хто дав у кредит мені ту сміливість
Заплелись руки в руки, і пальці у пальці, тремтіння
Очі в очі і губи у губи — яка ж ти вродлива
Я на небі… з тобою… щоб завтра знов стати тінню

Сто засудить мене, і ще сотня не зрозуміє
А я знов би зробив так, і знову, і знову зробив
Краще знати про те що у тебе здійснилася мрія
Чим життя доживати з набридливим словом «Якби»

Я долонею вогнику свічки торкнуся — пече
Ледь помітно лоскоче долоню мою вогонь
І поправлю волосся, що впало тобі на плече
З поцілунків почну захоплення тіла твого

Вкушу шию ледь-ледь, язик полоскоче за вушком
Відчую тремтіння, мов вітру літнього подих
Поцілунками вкрию навколо грудей я смужку
Ти будеш боротись з бажанням своїм на подив

Загляне у вікно твоє знов безсоромний місяць
Спокуса подвоїться мабуть при його світлі
І на тілі не лишиться без поцілунку місця
Ще секунда й моя ти, вже починаю відлік

Видих-вдих, затремтиш, твої нігті ввіп, ються в спину
Руки в волоссі моєму шукають рятунок
Взяла у полон, і війну цю ніщо вже не спинить
Кохайся Сонце, я виставлю зранку рахунок

Четвертий день сумую я за снігом
Хто як не він гарячу душу заморозить?
В словах вірші, а у реальності лиш проза
В піснях сміюсь, насправді ж не до сміху

Четвертий день я лОвлю марно вітер
В гілля дерев, в відкриті вікна заплітаю
Візьмеш мене на світу край його питаю?
Нема квитків для мене на край світу

Четвертий день, чи п, ятий місяць, шостий рік
Курю останню в своїй пачці сигарету
Міняю хвилі в приймачу, а в серці ретро
Обгортка праведника, а начинка гріх