Без слів…
У цілковитій тиші…
Без слів…
І місяць свідок лише…
Без слів…
Даруєш насолоду…
Без слів…
Вуста, гарячий подих…
Без слів…
До тіла мого дотик…
Без слів…
Муркочу наче котик…
Без слів…
Торкнуся трохи нижче
Без слів…
Ти притиснешся ближче…
Без слів…
Напруження росте…
Без слів…
Шалений серця темп…
Без слів…
Разом на сьоме небо…
Без слів…
Хіба слова тут треба…

Просто так…
Не тому, що тону у очах
Не тому, що манять вуста
Просто так…
Я писати знову почав
Перейшов у знайомий стан
Просто так…
Перестав рахувати час
Мій годинник спинився, став
Просто так…
Я погано сплю по ночах
Де причина? Причина проста
Просто так…
Моє серце вкриває печаль
Очевидна причина та???
Просто так?

Все не просто…
Всі думки і мрії про тебе
Ти моєї фантазії простір
Все не просто…
Ти мені як повітря треба
Та чи знає крім мене хтось то?
Все не просто…
І затягнуте хмарами небо
І в душі починається дощ той?
Як не просто…

Ты бы хотела стать мечтой
Самой заветной, единственной той
Грешной другим, для меня святой
Той, что снится ночами?
Ты бы хотела надеждою быть
Той, что поможет невзгоды забыть
Той, что опять научит любить
В душе зажигая пламя?
Ты бы хотела дарить счастье
Стать дыханием полным страсти
Каждой секунды прожитой частью
Нежным касанием быть бы хотела?
Стать мне дороже воды и хлеба
Снежинкой на губы спустится с неба
Нежно так, что казалось мне бы
Что муравьи войной по телу?
Ты бы хотела?

Ні!!!
Узор холодний на стіні,
І погляд в очі не мені…
Сум…
Твою підкреслює красу
Ти сенс життя… Ти його суть!!!
Біль…
Я знаю що болить тобі…
Та час на роздуми вже збіг…
Йдеш???
І де тебе шукати… Де?
Куди тебе життя веде???
Жаль…
І сльози по очам біжать…
Мов крок по лезові ножа…
Тиша…
Без тебе час хронограф пише…
Пройшла одна хвилина лише…

А дарма…
Я знов зробив те, що не варто…
І вибір мав…
І знав що це безглузді жарти
Я грав з вогнем…
І думав, що зігріюсь лише
Впекло мене…
Вогонь рубець в душі залишив
Та я живу…
Чекаю, що мене пробачиш
І наяву…
А не у снах тебе побачу
А час іде…
Нікому не спинити його
Нема людей…
Таких, що мають силу Бога
Слова мої…
Назад в вуста не повернеш
Шкода за їх…
Та чи пробачиш ти мене…

Я почув знайомі кроки
Йшла ти королева наче
Боже мій вже скільки років
Я не чув тебе, й не бачив
Ти впізнала, посміхнулась
Кілька слів сказала лише
«Пригадаємо минуле
Я передзвоню пізніше»

ПРИСПІВ:

І я очей не відвертаю
Від екрану телефону
Що набереш мене чекаю
А ти не дзвониш, ти не дзвониш
І час уже верта до ночі
І недопитий чай холоне
Я голос твій почути хочу
А ти не дзвониш, ти не дзвониш

І одразу пригадались
Шкільні роки нескінченні
Однокласники сміялись –
«Наречені, наречені»
Та ти поїхала навчатись
До заморської країни
Мені б нове життя почати
А я чекав тебе єдину

ПРИСПІВ:

І я очей не відвертаю
Від екрану телефону
Що набереш мене чекаю
А ти не дзвониш, ти не дзвониш
І час уже верта до ночі
І недопитий чай холоне
Я голос твій почути хочу
А ти не дзвониш, ти не дзвониш

Старый друг, бродяга Случай
К тебе дорогу подсказал
И встретил старенький вокзал
И был красив весенний Бучач
Там в привокзальном ресторане
С тобой до самого рассвета
О жизни говорили Света
Я был любовью в сердце ранен

ПРИПЕВ:

Ах Света, Светочка, Светок
Ты нежной розы лепесток
И этой песни мало строк
Чтоб описать как ты прекрасна
Ах Света, Светочка, Светуля
Подарок тёплого июля
И что мне Оли, Нади, Юли
Ты луч мой солнца в день ненастный

С тобой гуляли до утра
По тихим улицам пустынным
И даже городок старинный
Наверно знал как я был рад
Меня сразила наповал
Ты своим очень нежным взглядом
И счастлив был, что был я рядом
И в первый раз поцеловал

ПРИПЕВ:

Ах Света, Светочка, Светок
Ты нежной розы лепесток
И этой песни мало строк
Чтоб описать как ты прекрасна
Ах Света, Светочка, Светуля
Подарок тёплого июля
И что мне Оли, Нади, Юли
Ты луч мой солнца в день ненастный

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Але нема кому співати.
Й нікуди люди не ідуть

Травою поросла дорога.
Стойть зруйнована криниця.
Це місце мов забуте Богом.
Не зможеш ти води напиться

І оком ти куди не кинь,
Скрізь чути лише мертву тишу,
Серед усіх земних пустинь
Ця, мабуть, найстрашніша…

… Це царство смерті назву має,
Її в віках нестимуть люди,
Світ про Чорнобиль пам'ятає,
Про ЧОРНИЙ БІЛЬ світ не забуде!

Ти малювала серце на піску
Та хвилі сиві йОго руйнували
Мабуть тебе до когось ревнували
Бо де знайти у світі ще таку?

І вітер теж, мені то не здалося
Сильніше всіх любив лише тебЕ
І до землі спускався із небес
Аби з твоїм погратися волоссям

Сліпив і сонце блиск твоїх очей
Ти врятувала його, вділа окуляри
І місяць теж лише тобою марив
І не одну а тисячі ночей

Та я не здавсь, пішов проти природи
Ішов і спеку, і в холодну зливу
До тебе йшов, щоб стала ти щаслива
Твоя любов найкраща нагорода

Ти пішла, ти порвала зі мною
Все зруйноване наче війною
Залишився я з думкой одною
Чом не милий тобі я став
На це відповідь дали люди
Не питай, тобі ж легше буде
Ти не бачиш та відповідь всюди
Не для тебе вона, не та

І просив нізащо я пробачення
Запросив тебе знов на побачення
Йшов по квіти та з іншим побачив я
Ти гуляла по місту під ручку
Потім ніби нічого не сталося
Ти прийшла… і ми цілувалися
Як же серце моє калаталося
І рука стискала обручку

Зараз я, завтра інший і знову я
Як ділити тебе, підкажи мені як?
А ще мріяв, будинок, діти сім`я
Так наївний я, дуже наївний
Я мов лялька у твОїх ніжних руках
І чому мені правда ця не заважка
Наче й бачу, і знаю хто ти така
Але серцю чомусь це все рівно

І писав я на венах до серця листи
І благав не боли, не кохай, відпусти
Але мабуть спізнився, я трохи не встиг
Бо без тебе вже битись не хоче
Я просив щоб мені не снилися сни
Там де ти, ти була наче вдома в них
Я не спав, як же спати мені поясни
Якщо ночі без тебе не ночі

Ти ішла, і верталась, і знову ішла
Мені ж очі вкривала кохання імла
Ти для мене така ж прекрасна була
Наче це наше перше побачення
Та десь зникла, і другий вже рік пройшов
Як у іншому місті тебе знайшов
І від слів твоїх був у мене шок
Ти уперше просила пробачення

Я сидів і просив у небес допомоги
Та вернути назад не підсилу і Богу
Це для мене була «пірова перемога»
Заручився учора я… Карма?
На шматки мою душу рвало кохання
«Ти ще любиш?» Добило твоє питання
Я мовчав, відповів поцілунок останній
І пішов… назавжди… і недарма…