Ліжко
З бильцями кольору перламутру
Книжка
З назвою дивною — «КАМАСУТРА»
Тишком
Злизую з губ я цукрову пудру

Мабуть будуть в меню ще смачніші страви

Тіні
З вікон падають на твоє тіло
Ти ні
Слова не скажеш про те як хотілось
Нині
Холодно, поглядом ти зігрілась

Забув, в мене ж є ще цілунки і кава

Погляд
Й далі бажанням тебе лоскоче
Поряд
Ручка й блокнотик із словом «Хочу!»
Мов яд
Діє на мене у ньому почерк

Втратив розум, то діє мабуть отрута

І в бій…
То не ліжко тепер — поле бою
Тобі
Розфарбую ніч в колір любові
Час збіг…
Дочитали ту книжку з тобою

Спати… зранку треба цей сон забути

Я хотів прочитати лінії на долоні — Розібрати не зміг почерку власної долі
Думав карта щаслива є в потертій колоді
Та мені не відомі ні масть її, ні колір
Думав зорі, що в небі могли б підказати путь
Тільки зорі одна за одною попадали
І я йшов уперед, слухав долю свою сліпу
Чи вона до добра веде думав, чи зрадила
Намагавсь побачити, що мені каже кава
До бабки ходив, що по тілу катає яйце
Шукав і шукав, а якщо точніше лукавив
Як долю знайти, якщо вмієш брехати в лице
Доля вміє давать кредити або аванси
Ні в каві, ні в картах шукати її не варто
І я «заробив» на усі її реверанси
Я з долею грався — а гратися з нею не жарт

Вириваєм сторінки із календарів
Вириваємо квіти на клумбах
Вириваємо фото з альбомів старі
Вириваємо, палимо, губим
Тільки відповідь скаже хто на питання
Пояснити хто зможе усе це
Як же вирвати можна таке кохання
Що вогнем спопеляє серце

Забуваємо те куди діли ключі
Забуваємо з чого почали
Забуваємо кому завдячуєм чим
Забуваємо все крім печалі
Та чому я ніяк забути не в силах
Твої очі, на зорі що схожі
Коли ти у думках, до нестями красива
Як же серце забути може?

В каламутному небі навіть не пахне просвітленням Навіть місяць не жовтий, він тАкож здається вилиняв Потьмянілі зірки вже не світять, а ледве жевріють Апокаліпсис поруч, та мабуть для когось вже він є Неживе мабуть скоро живою природою стане Мов мурашки снують дальнобійники по автобану Замість ластівки в небі розправляє крила вже Боїнг Ти до цього звик, та це вже мабуть стане тобою І вода в ріках-венах давно уже стала червона Дохла риба вспливає, а пташка померла тоне І не день, і не два, і не місяць ти будеш шукати Той шматочок землі. у якому нема хімікатів Вода в пластику? Звикли! тепер вже повітря у банках! Дим з заводів тепер замінив нам тумани зранку Це колись називалось Земля, а тепер це все БІЗНЕС Та чомусь і не бачить ніхто, що вертатися пізно І люди без тями не люди вже - а заблукалі пси Самі йдуть на зустріч, не вірячи в Апокаліпсис

Читать дальше →

Полюбила мене
Донька бізнемена
Ця любов не сцена
I доклав вже хтось
Це вже не таємно
Почуття взаємне
Тату не приємно — Я босоти Boss

ПРИСПІВ:

Міліонами терцій
Озветься серце
І стане все це
Неначе казка
Більше не вагайся
Бо я твоя вся
Мене в полон взяв
Тримай будь ласка

Бути чи не бути
Як тебе забути
За спиною чути
Не пара я тобі
Вічне запитання
Гроші чи кохання
В невагомім стані
To be or not to be?

ПРИСПІВ:

Міліонами терцій
Озветься серце
І стане все це
Неначе казка
Більше не вагайся
Бо я твоя вся
Мене в полон взяв
Тримай будь ласка

Хочеш чи не хочеш
Взявши дозвіл ночі
На балкон заскочу
В кімнату твою
Забуду спитати
І в мами і в тата
По вустам читай ти
Baby I want you

ПРИСПІВ:

Міліонами терцій
Озветься серце
І стане все це
Неначе казка
Більше не вагайся
Бо я твоя вся
Мене в полон взяв
Тримай будь ласка

На вікні відбиває дощ ритми клубної музики
Моя совість у шафі, від неї згубились ґудзики
Дуже модно тепер, «все по боку» — сучасна течія
І піду у той дощ, накинувши совість на плечі я
Голодранець в душі, як прихильники мінімалізму
Штучне дихання дорого, вистачить лише на клізму
Якщо сміття в душі, то хіба допоможуть припарки
Покидаємо мрії, як пляшки порожні у парку
Я пірну у той дощ, і мене він хай наскрізь промочить
Захворію? Хто зна… може зможу розплющити очі
Буду бити поклони, про віру повчу циркуляри
Може випаде скло із рожевих моїх окулярів
І я зможу дивитися чесно на все і розкуто
Та чи буде гріхам і провинам моїм це спокута?

Тот старый вокзал когда-то встречал паровозы Но время прошло и мимо летят электрички И мёрзнут на клумбе давно увядшие розы А то, что казалось поэзией - стало прозой И стали другими мечты, другими привычки Седой горизонт параллели из рельсов вяжет Мотает уставший метал он в свои клубки В кармане осталось несколько смятых бумажек Куда сдать билеты в мечту - ну кто мне подскажет? Пешком к ней пойду я пока не стопчу каблуки Пусть мне по пути придётся общаться с рельсами Пусть мне в пути придётся ругаться со шпалами Не взять на испуг меня советами Цельсия У всех поворотов судьбы есть другая версия То, что пугало - проблемами станет малыми Дождём я умоюсь, укроюсь седым туманом На завтрак съем поцелуй с твоей фотографии И лучики солнца мне станут небесной манной И я подружусь с луною, подругою странной Чтобы бороться с кознями ветреной мафии И чтобы не вышло при встрече с тобою у нас Я буду к той встрече сквозь все непогоды идти Пешком, хоть ползком, и тому есть причина одна Ведь тот кто проедет, тот вряд-ли оценит сполна И рядом останется в сложный отрезок пути

Читать дальше →

ти вдивлялась в край небосхилу
мов чекала свою Жар-птицю
і минали і дні і лиця
і минали здається сили
ти не знала живеш чи сниться

і не принці на білих конях
і не паруси пурпурові
не давали приливу крові
не знімали твій тиск у скронях
так як він, й хоч не знала хто він

ти читала його як книжку
це був твій, лише твій бестселер
і ти теж грала ролі в сценах
з ним у мріях ділила ліжко
заборонена наречена

ти так легко вживалась в ролі
і зачитувалась в слова ти
і нові сторінки відкривати
дозволяли його гастролі
і подумала ти — чи варто?

замість обріїв — вид з квартири
тепер в мріях — сім, я, робота
але знов відкриваєш потай
ті сторінки що несли в вирій
щоб побачити як той хто там

За вікном все в полоні ночі
І пітьма наче очі виколює
А я йду кілометрами колії
Бо до тебе я дуже хочу

У кишенях гуляє вітер
Та в душі є скарби нескінченні
Не розлучені, ми ж наречені
Сніг фатою, а зорі квіти

Наша зала весільна — простір
І зима йде до нас стежинками
Вона й Вітер з дітьми сніжинками
Будуть самі бажані гості

І піде хуртовина в танці
І земля за нас порадіє вся…
Ой пробач, я мабуть розмріявся
Ми закохані, ми коханці…

Не туди повороти…
Хтось проти?
Заборонені погляди потай
Мрії роблять свою роботу
І вже стукає в серце хтось…
Хто там?

Душу ранять
Слова із екранів
Де в них відповіді на питання
Це безумство чи це кохання
Чергова перемога?
Остання?

Чи свавілля
Приворот-зілля
Те, що випили ми замість виллять
А тепер на межі божевілля
Стали цілим а може…
Ціллю?

І випитуй
Ти чи не випитуй
Який келих — пустий чи надпитий?
Чи придумали може все ми то
Наче й легко, та ні…
Якби ж то…