Пити ртуть з твоїх долонь,
Цілувати пальці і зап*ястя.
Їсти плоть твою до кісток,
Вмиватись вранці твоєю кров*ю.

Лежати з тобою в одній домовині,
Носити одяг з твоєї шкіри,
Вдихати запах твоїх зогнилих губ,
Цілувати вічно існуюче волося.

Різатись з тобою одним лезом,
Зцілювати собою твої рани.
Ламати твої ребра і руки,
Сміятись, коли ти смієшся.

Розрубати твій череп,
Їсти твій мозок теплим.
Нівечити твоє мертве тіло
Лиш би знайти потрібний шлях.

Я тебя люблю.

Стоя ночью на панели
Раздвигая ноги перед кем-то в машине
Снимая одежду не стесняясь
Крича, от оргазма задыхаясь.

Я ТЕБЯ ЛЮБЛЮ.

Засыпая под утро в одиночку
Ложась под парней с ВИЧем
Споминая прошлое во время траха
Слушая звуки чужого смеха.

Я ТЕБЯ ЛЮБЛЮ

Когда меня берут, как резиновую куклу
Когда от героинового улёта потом тупо
Когда путаю дни и своего имени не помню
Когда в меня влюбляются и в глазах моих тонут.

Я ТЕБЯ ЛЮБЛЮ!!!

Це-хлопець
З проломаним черепом
Освітлений
Весняним сонцем
Не запитуйте чому
Це-місяць квітень
Це-місяць сМерті

Мої ковзани
Поламалися зовсім
На темній
Стороні Марсу
Уже не кататись
По багряній кризі
По зустрічній смузі
Щоб до тебе близько

Це-фінал св*ята
Це-кінець хіті
Це-хлопець
З проламаним черепом
Швидка прибула невчасно
На кілька хвилин для дива
Не кажіть, що я щасливий
Не кажіть, що цей світ чудесний
Не кажіть це вголос

Мій мертвий хлопець
З проламаним черепом
Чомусь залишається тут
Залишається тут щодуху
Я не хочу більше дихати
Хочу полетіти до нього з даху
Крил не розкриваючи
Віддаючи себе, як жертву,
Щоб на паралелі мертвих
Нас розташували поруч
Хоча б на ніч

Ми прокляті
Сяйва потоками
Тінями на стелі
Мій друг стоїть на стулі
В мого друга петля на шиї
Йому вени уже зашивали
Він не хоче помирати швидко
Згадує світлі дні і жарти
Мені б піти із ним на зовсім
Зі стула на рахунок сім
Помре не він а самотність
Буду і далі його чути
Бачити в промінні на стінах
Навіть коли вечір настане

Ми пусті
Мене спалила відстань
Залий
Повітря зеленим
Подаруй мені
Кулю в голову
Лови
Руками краплини крові
Частини м*язів з-під шкіри
На стелі відкриються двері
Ключ-мотузка мотузка-ключ
Вічність
Безбарвна
Без тебе

Всі ці роки я чекав на тебе
Купався і літав під водою
Моє тіло для риб було кормом
Мені жаль що ти нас покинув
Повітряні кульки досі яскраві
Діти далі бавляться кров*ю
Ми всі мертві, усі-примари
Але ти ж у нас віриш?
Було самотньо і трохи яскраво
Процес гниття спотворював шкіру
З часу коли ти пішов
Я зрозумів, що в темряві не потрібна краса

Усі ці роки я про тебе мріяв
Озерця пітьми стали морем
Струни вітрів порвались
Прокляті тут усі ми
Потворність-основна симетрія
Відчай-бог смерті
Вони всі зі мною, але мертві
Ти повинен назад прийти
Ти живий і дуже теплий
Стіни з голів в моєму пеклі
Будуть співом тебе вітати
А я навчу тебе літати
Подарую усі повітряні кульки
І ти не підеш більше ніколи!