небо

спасибі за життєдайне

тепло твоєї любові

спасибі за так необхідне

позбавлення самотності

ти єдине вмієш

випивати мою сповідь до дна

спасибі за захист

від мертвої холодності людей

та від ультрафіолету

їх всеохоплюючої агресії

дякую за ніжну блакитність

котра так часто

дарує відпочинок моїм очам

я безмежно вдячна

за твоє існування

живи

прости

такий заголовок

ти залишив у своєму останньому листі

далі

я не читала

все-одно

оригінальності від тебе не діждешся

як і ти не діждешся прощення...

забудь мене

хай тобі допоможуть усмішки..

а я вирушу далі

ковтнувши печаль

та високо задерши носа

немає місце сльозам

вони випаровуються

під промінням моєї душі

публікуй свою жовтизну деінде

you fired

Досить обіймати мене

заяложеною безпечністю весни

 розкидай за вітром

банальну монотонність своїх цілунків

втопи свою колючу ласку в новизні

можливо іншій сподобається

а мене відпусти

дозволь зійти сонечку нових надій

та жаданих усмішок

хочу нарешті відпочити

від аматорського театру твоїх чуттів

вбиваю прощанням

світло цього вечора