Ти офіціантка в звичайній кафешці,
Це не твоя мрія, це не твоя доля…
Забуті статті на запиленій флешці,
І буднів жорстока похмура неволя…
Будні не питають, хочеш ти чи ні:
Ти мусиш заробляти на життя,
А мрії..?.. а твої вірші на стіні?
Лиш згадка проминулі почуття…
Ти хотіла стати журналісткою…
Навіщо це тобі? пусті слова…
Справжні ігри завжди за завісою:
зброя, білий порошок-трава…
А так-ти просто офіціантка:


Читать дальше →

Листопад приходить без запросин,
Сідає мовчки і скидає плащ…
Він забере з собою нашу осінь,
Вона піде в минуле-плач, не плач!
А нам залишиться лиш звук:
Ніжний звук осіннього дощу,
Не встояли над прірвою розлук,-
Немає сил: я більше не кричу…
Осінь, багряним сліпучим листям
Палить за собою вчорашні мости,
Я думав, що завжди буду з тобою,
Я думав, що завжди буду з тобою…
Але не зміг я з осені піти!


Читать дальше →

Ворони розділили між собою небо,
Ворони-розкроїли між собою вись…
І більш їм нічого не треба,
Крім права вільно впасти вниз!
Ворони жадібно вдихають вічність,
До дна випивають безмежну любов…
Ворони відчувають божу близькість,
Далекі від земних обмов!


Читать дальше →

Люди, вулиці, гул автомобілів,
Клітинки чорні і клітинки білі…
Життя, як шахи:
ти думаєш, що в королях,
А насправді- ти лише пішак,
В очах твоїх тваринний страх:
Життя-це гра, це гра на вибування,
І кожна мить немов остання!
І кожна мить, немов нова,
Застигли на шибках, замерзлі слова!
Недосказані, розгублені, забуті,
Світлі, щирі, але не почуті!


Читать дальше →

ТИ будеш мені жоною?
Ти станеш моїм прощенням?
ТИ будеш мені рікою,
Радістю і натхненням?
Ти станеш мені жоною,
Ти подаруєш мені крила!
Ноповниш мене собою,
Моя любов бронзовотіла!
09.11.2011

Сумні, безлистяні дерева,
І гола, неприкрита вись,
З диким криком, звіриним ревом,-
Ти падаєш з небес униз!
Хто вигадав цю невагомість,
хто її бачив: тремтливу і живу!?
Якби хтось заглянув в твою підсвідомість,
Побачив би там:
Криваве сонце скинуте в траву!
Побачив би там:
Твою заплакану змучену душу,
розірвану, на шмаття,
Дельфіна, полишеного на суші,
без права на каяття!


Читать дальше →

Я не знаю, я сомневаюсь,
что будет чистый лист,
Я не знаю, я сомневаюсь,
что все пути сплелись…
В один, сплошной фарс,
Я не верю, что всем правит Марс,
Всем правит война,
Всем правит вина…
Всем правит Бог…
На перекрестке двух дорог:
на перекрестке жизни и неба,
На перекрестке черной земли и свежего хлеба,
Всем правит Бог!
На перекрестке светлой души и грязного тела,
Всем правит Бог!
Мы смотрим в небо так несмело,
Ведь, там

Читать дальше →

Я шукаю в музиці порятунок…
І голова тріщить від рим,
Останній терпкий поцілунок,
Перед тим, як ти підеш у дим…
Перед тим як ти підеш у невідомість,
Перед тим, як зникнеш назавжди…
Я продав свою любов, а з нею честь і совість-
І я забув про всі твої сліди…
Твої сліди на мокрому піску…
Твої сліди-їх цілувала хвиля,
Я дивлюся в небо: в безмежну ріку,
І шукаю на дні наші крила!


Читать дальше →

Девушка-цветок которая читает Муроками,
Краса с черным пламенем волос,
Обнимает мир своими нежными руками,
Вселенная тонет в океане из звезд!
Девушка-цветок которая читает Муроками,
В ожерелье из светлых, радостных слез,
Весь его мир опутан твоими волосами,
Вселенная тает в океане из звезд!
Она-мост между ним и Вечностью,
Прочный мост, между ним и Богом,
И своей беспредельной нежностью,
Исцеляет.Унимает его тревоги…
Она его слабость, она его боль,
Его рассветное, чистое Солнце,
И каждую секунду он ждет:
Когда она к нему коснется!
06.11.2011

Я не тот, кем вы привыкли меня считать,
Я-цветок в пустыне, сосуд наполненный водой!
Сколько можна в глаза друг другу врать,
Пинать друг друга взаимной виной!
Я не тот, кем вы привыкли меня считать…
Я-цветок в пустыне, сосуд наполненный водой,
Каких чудес от Бога можем ждать,
Огорчая Его кровью, злостью и войной !?
Я не тот, не тот, кем вы привыкли меня считать,
Я-птица, свободная птица во славе небес,
Моих крильев никто не вправе у меня отнять,
Я Бесконечно счастлив, что я Здесь…
4.11.2011