Любов то не обговорюється, це само собою. Я мала на увазі інші показники. не внутрішні якості.
Звичайно, а ще душа, віра і т.д.
Ми Люди.

Дякую.

Людина фактично і є тварина. Ми не відійшли від них далеко. Інколи тварини благородніші, у них є певне поняття про честь… Людина поводить себе набагато гірше, ніж тварина. Ми стоїми вище за них лише за допомогою інтелекту, бо, на жаль, нічого іншого, що ми робимо краще, ніж тварини, не існує. Люди не можуть перемогти їх ні в силі, ні в спритності…

Дійсно. Чудова назва. Дає поштовх.
*побігла записуватися на фехтування (давня мрія).
Гарно написано. Дякую.

Рада, що ви погодились)

Можливо) У глибині душі я хотіла, щоб мене почули…

О, дуже вам дякую, що читаєте! Приємно чути таку високу оцінку своїх творів...)))

Чекаю нових парадоксів.

О, я помітила…

О, велике вам дякую! Надзвичайно приємно це чути!

Як завжди влучно і парадоксально. Але ж парадокс — це істина, поставлена на голову для того, щоб її помітили.
Тобі це вдалося. Я побачила цю істину.
Мабуть, всі побачили.

Кожен можн обрати собі Бога, релігію і навіть національність… Але ніхто не може обрати собі менталітет.
Так, дійсно влучно. І так сумно.

Вельми вдячна!

Як хочеться, щоб адресати ніколи не вибували… Щоб вони завжди отримували наші листи…
Тонка поезія. Сподобалось. Дякую вам за неї.

Після вашого вірша такий меланхолічний настрій… Одразу захотілося дощу, а надворі така спека…

Що ж надихнуло вас на написання такого вірша?..

Світло. І сумно…

Цікаво…
Ідеальна лише Природа. Хоча… Вона створила Людину, а отже… і вона не ідеальна…

Знаєте, а мене дуже чіпляє, коли мої однолітки кажуть: «Не Украина, а окраина»… Сумно…
(Рада, що знайшла однодумця!=))

Це так… щиро… І схоже на крик душі. Вас теж хвилють проблеми національної свідомості українців?..