Даний твір є першою моєю пробою в жанрі оповідання. Писався від досить давно, з метою суто «поржать»!
Оповідання, в більшості, написане «суржиком», що може не сподобатись поціновувачам української літературної мови.
Прохання не загострювати на цьому особливу увагу.
________________________________________________________________________________________________________

ОБЕРЕЖНО!!! ЗУСТРІЧАЄТЬСЯ НЕНОРМАТИВНА ЛЕКСИКА!

Особи до 14 і після 30 можуть не зрозуміти!!!
В целях целості

Читать дальше →

Зубцями ріжемо історії шматки
І кожним ласуєм, ото найкращі миті,
А в деяких ми робимо дірки
І забуваємо, лишаючи лиш ніті.
Ось ці шматки поставим у рядок
І будемо дивитись і радіти,
На інші ж ми почепимо замок,
Щоб не дісталися до них майбутні діти.
Уся історія розкраяна в шматках
А ось- й зашита добрими нитками,
Найцікавіші ж ті – що у замках
Та створені і сховані вони не нами.
Проте у кожного свої шматки,
Які вцілому створюють реальність
Лиш помічати треба ті рядки
Бо це життя прекрасного ментальність.

Червоний колір ріже очі,
Червоний колір каже:«Досить!»
Червоний колір – колір крові,
Червоний колір каже: «Годі!»


Читать дальше →

Твоїх мрій не повернути,
І не можна вже заснути,
Наодинці із думками,
Ти тепер не ходиш з нами.
Сірі тіні на обличчі,
Ти не будеш жити вічно,
Та я бачити не хочу
Як згасають твої очі.

Ти тепер одна,
Ти блукаєш в снах,
Та реальність досі грає з тобою.
Надворі весна,
Але ти тепер одна,
І ніхто не візьме тебе за собою.

Всі забули тебе,
Вже ніхто не прийде,
Потойбіччя здається наступною грою,
І цей біль не мине,
Всі забули тебе,
Все навколо вкриває густою імлою.

Немає болю і печалі,
Не знаєш ти що буде далі,
Ти на кордоні двох світів:
Реальності та світу снів.
І коливання у душі:
В який же ж бік піти тобі?
Туди де темне забуття?
Чи ще пожити цим життям?

Ти тепер одна,
Ти блукаєш в снах,
Та реальність досі грає з тобою.
Надворі весна,
Але ти тепер одна,
І ніхто не візьме тебе за собою.