Ти спиш, я ж поруч сотні кілометрів крізь
Так близько, що боюсь і уявити
Сорочку відгорну твою і в сни — дивись
Ти спокушала — я вже поруч — квити!

Ти спиш, а я рахую кожен подих твій
Твоїм повітрям себе відчуваю
І теплим вітром доторкаюсь твоїх вій
І ніч моє бажання не сховає

Ти спиш, я — ковдра, я тебе собою вкрив
І ближче пригорнутись неможливо
Ми летимо, і хоч у нас немає крил
У нас є мрії, і бажання злива

Бажання й мрії — мов наше поле бою
Спимо, і ранок не спішить, хоч й мусить
Нас розлучити, бо знає — ми з тобою
Вогонь і лід, обітниця й спокуса