У келихи налито
Святковий стіл накрито
І повернулось літо
У мОї почуття
І ти прекрасна знову
Приємна в нас розмова
І ближче з кожним словом
Наших губ злиття

ПРИСПІВ:

За дотик твоїх вуст
За блиск твоїх очей
На світі я живу
В мені любов тече
За усмішку твою
За мить з тобою вдвох
Я келих цей доп'ю
Бо поєднав нас Бог

Яка приємна тиша
Удвох з тобою лише
І у думках я пИшу
Пісню про любов
І більш ніщо не треба
І ми під сьомим небом
Співаю я для тебе
Знов і знов

ПРИСПІВ

Білою сторінкою на очі,
думкою-стрілою поміж скроні,
до мене прийшов роздум
і його тінь холодна.
Запущений як в голку
бездомна нитка
крізь мій мозок
проходить струмом буревій.
Він нахиляє осокори,
він дуб схиляє до землі,
він у подобі райської змії,
мені спокусу шле вкусити…
Бо яблуко в руках у Єви — то любов.

Любов кохаю, кохання люблю
І не розумію любов свою.
Навіщо і треба? Просто живу.
Живу…
і без тебе не проживу.

Проживу…
без кохання, без нього не зле,
Якщо мати знання,
і тільки одне:
Тяжке кохання, люблю тебе, жду,
Кохай мене — свою любов легку

© Олександр Приходько (Folkone)
23 листопада 2008