Розриватися навпіл?
Хіба є ради чого?
Розстелімось на мапі,
Мов країна убога.
Обернімось кордоном,
Зазміїмось річками,
Морем, трішечки чорним,
Із двома кораблями.
На чолі, наче думи,
Ляжуть гори хребтами:
Зробим вигляд розумний
Та й суворий місцями.
Уквітчаймося пишно
Ситним злаковим полем.
Попід небом всевишнім
Розіллємсь бі-колором.
Закричим, патріоти!
Розірвем вишиванку!
Після — стулимо рота,
І заснем до світанку…

Кожен, власне, країна
З власним морем і степом.
Ми з тобою єдині
У єдинім вертепі…