Надворі буяла весна. Солодкий запах квітучих дерев витав у повітрі. Я вдихав його, і мені одразу ставало млосно, ноги підгиналися від п’янкого аромату.
В один із таких прекрасних весняних днів у мене з’явилася сусідка.
Кожного ранку я бачив зі свого вікна, як вона виходила з будинку з пухкою папкою в руках. Вона йшла усміхнена, обличчя її світилося радістю, а хода була легкою, наче вона крокувала по хмарках! Іноді мені здавалося, що вона взагалі не торкається ногами землі.
Я довго дивився на її струнку маленьку постать, доки вона не зникала в парку. Іноді вона виходила з мольбертом і палітрою. Я одразу здогадався: вона – Художниця. І їй написано Долею стати відомою і геніальною. Я був упевнений, що так все і буде. Її картини стануть продаватися за шалені гроші, по всіх містах країни організовуватимуться виставки, а ім’я самої Художниці буде на вустах у кожного цінителя великого Мистецтва.
Доволі часто я бачив її у різних місцях нашого забутого Богом і людьми містечка: у парку, на пляжі, у маленькому кафе, на дитячому майданчику… Вона була всюди. Усюди встигала. Встигала туди, де буяла весна.
На тому тижні я бачив її у нашому невеличкому кафе. На її столику стояла філіжанка кави, лежали прості олівці і листи паперу. Я слідкував, як її тонка рука танцювала по листу: легкі недбалі рухи – і ось вже видно танцюючу пару: вона поклала голову йому на плече, а він обійняв її за плечі…
У середу Художниця малювала в музеї. Змальовувала скульптуру «Вічна весна» Родена. Я помітив, що ця скульптура подобалась дівчині: вона мала цілу купу ескізів скульптури, намальованих із різних ракурсів.
Її худенька фігурка ніяк не в’язалася з важкою, напівтемною будівлею музею. Художницю завжди тягло туди, де багато світла. Вона була схожа на колібрі – маленьку, яскраву, живу пташку.
Позавчора я бачив її у парку. Дівчина малювала зеленолисті дерева, таємничу темноту гущавини і світлі від сонця крони. А ще на її малюнку були голуби. Ще – шматки блакитного весняного неба.
Картина була ще не завершена, але вже надзвичайно прекрасна!..
Коли я пройшов повз дівчину, вона посміхнулася мені, і її худеньке личко з тонкими рисами освітило якесь сяйво…


Читать дальше →