Принизливо спалені в пам'яті
попелом віються грішності.
Вони доженуть тебе каменем,
що твердо вдарить по ніжності.

Нервів закінчення зчіпляться
й замкнуться так коротко — струмово.
Совість туманами стелиться
й тягнеться муками гумово.

В муках народиться рішення.
Той, хто зізнається — втішиться.
Але залишиться грішником.
Грішником, але залишиться.

В'язні власної совісті,
гримлячи стомно кайданами
проходять щодня мимо користі,
щодня розростаються ранами.

Крізь більма не видно реальності.
Та ж бризніть у очі ті кровію!
Дешеві брудні популярності
плямують життєву історію.

В муках приймаючи рішення,
той, хто зізнається — втішиться.
Але залишиться грішником.
Грішником. Але залишиться.

Если Истина на миг открылась тебе — хватай её и крепко держи!
Ведь Истина — ученица побега.

Я – это постоянное изменение. А, точнее, переобразование.

Казкова феєрія, шоу сердець,
що не знайшли відповідних костюмів.
І хай йому, хай йому, хай йому грець!
Розбитий флакончик парфюмів.

А Сонце, допоки вгасали душі,
збирало ангелів — донести їх в Рай.
Але жоден ангел не спуститься вниз.
Живи — не живи, вмирай — не вмирай…

Сталева птаха в полум"ї бризнула кров«ю,
здалося, зломила своє зле крило.
Засліплені очі коричневим сонцем.
У цій диво-казці, мабуть, все було…

Хоч є в кожній байці крапелька правди,
та в цій тої краплі навряд чи знайти…
Жінка загинула, весь рід зазнав втрати.
Не ангели співали — кати.

І птасі очі сліпить.
За сталь сильніший материнський крик.
Зойк, що й Сонце здатен з неба збити.
І на іконі лик, і душ левиний рик.
І ангели вже ситі.

***

Десь там, за хмарами, де заховався Бог.
Десь там, за хмарами, показують страшне кіно.
Десь там, за хмарами й сузір'ями тривог.
Десь там, за хмарами, Господь із душ складає доміно.

___________________
28.03.2004