Народжена в цілунках
з любові і добра,
у дорогих дарунках
з'являється зоря.

Вона над світом стане
і прийде чоловік,
із серця він дістане
життя нового сік.

Зоря відкриє очі,
покаже Сонцю путь
із лона тої ночі,
яку пора забуть.

І розійдеться море,
і звільнить Сонцю шлях,
щоб відступило горе,
неначе в вітрі прах.

Усі, хто мерз до того,
зігріються умить.
Не буде більш нічого,
що б їх могло сліпить.

Птахи покинуть клітку,
й летівши довгу путь
благу щасливу звістку
всім світом рознесуть.

І Сонцечоловік той
навчить любити світ.
І буде тих багато,
хто сяде в його пліт.

Усі річки — до моря,
а з ними і думки.
Усі коханням хворі
знайдуть свої вінки.

Із моря всім можливо
черпати мудрість літ.
І буде неможливо
спинити ваш політ.

Зоря запалить небо
й піде нового ждать.
А вам любити треба,
творити і не спать.

Ви мусите знать правду
про свій чудовий світ.
Знать кожну його рану
і кожну з його бід.

Добро робити треба,
не дивлячись убік.
Тоді засяє небо,
як Сонцечоловік.

15.01.2009