В твоїм волоссі вітер заблукав
Кружляв і піднімав його у боки
Губився в кольорі його глубокім
Не спав вночі, бо свій утратив спокій
І насолоджувався, вихід не шукав

В твоїх вустах розтанула весна
Так доторкнутися до них хотілось
І посмішка мов перше сонце гріла
Вона і ніжна й до нестями мила
Таких як ти нема, така одна

В твоїх очах і місяць потонув
І навіть зорі поруч з ними мліють
Поглянеш… то не погляд, просто мрія
Ти на яву? Невже такі як ти є?
Чи це лиш сон і я за мить проснусь