Хай цей сніг засипле
мої сліди,
Спогади тривожні…
затінить запахи…
Щоб ніхто не знав «як»,
«чому» й «куди»
Я пішла…
І коли розніженої весни
Дзвінко крапельки
з даху скапують,
Най змивають шматочки
залишеного
тепла…
Щоб бентежні сни,
До чола «моїх»
не торкалися,
Щоб не знали ніякого
Болю й зла,
Я поставлю себе
Цього разу,
на довгу
паузу,
І візьму у янгола
«напрокат»
Два крила…

Коханій Душі
Я для твого серденька
Буду коханим сонцем
Місяцем молоденьким,
Янголом-охоронцем.

Котиком теплим буду,
Ніжним гірським струмочком
Щастя крізь сльози чудом,
Щирих чуттів клубочком.

Світлом ясним на шляху
Сяятиму без впину,
Мрії сполю від страху
Й вітром вестиму в спину.

Щоб лиш цвіло кохання,
Господа буду молити
Й кожне твоє страждання
Буду собі просити.

Вкрию крильми турботи,
Байдуже, що далеко.
Труднощі побороти
Буде приємно й легко.

І щоб здійснить усе це,
Стримати кожний утиск,
Лагідно доведеться
Личку твоїм всміхнутись.