Я пушинку зловлю! Аж при самій землі зловлю!
Буду бігти за тим, щоб здійснити бажання… Хапати повітря…
Нагадаю, що я люблю, і про те, Як безтямно люблю,
Й через Тебе старатись її уже точно зловити!
І зловлю! Я зловлю, хоч при самій землі, але
Доведу, що за мріями бігти – не марна справа,
Загадаю, щоб бути з Тобою, і в край лелек
Я пущу ту пушинку: «– Лети в піднебесні заграви…»
Відпущу… Хай летить, щоб здійснити про те, що прошу
Я нечасто прошу, навіть рідко звертаюсь до Бога…
І надії свої, по устах рукавом розкришу…
Ну а далі… чекання на здійснення… Більше – нічого…