З лабіринту думок я знаходжу єдиний вихід
Опуститись на дно і сидіти там тихо-тихо
Це комусь все одно, комусь може бути на втіху
Там суцільна пітьма… і точно не буде до сміху
Я здається ось вибухну, робить свою справу тиск
Він на дні завеликий, та грець хай із тиском тим
Я ж упав, я ж на дні і мені не потрібно іти
Ані думати, дихати, змісту немає, мети…
Як же просто в думках все, як важко усе у житті
Не гадай і не думай, що очі заплющив і втік
Помилився так я і так знов помиляються ті
Хто так думає, марно, бо втечі секрети прості
Є одне лише правило в цеї життєвої гри
Як би сильно не падав, та йди не здавайсь а борись
І я також так зроблю, я свій побудую Рим
Доля здатна шанс дати, і ти не вагайся — Бери!