Ти пишеш заявку на небеса,
Де чекає на тебе вічна краса,
Та підпис у Бога не встиг ти зібрати,
І тепер вічно у пеклі тобі загнивати!

Бюрократія тут, бюрократія там,
І нічого хорошого вже не світить нам,
Вся система спрямована на гніт нації,
Вся система тримається на дискримінації,
А народ лиш чекає серіалів по телику,
І живе ізольовано, наче кокон метелика.

Всі державні службовці живуть хабарями,
Їм насрати на всіх хто живе разом з нами.
Падає гривня!, — та фіг з нею,
Все одно це закінчиться страшною різнею.

Бюрократія тут, бюрократія там,
І нічого хорошого вже не світить нам,
Вся система спрямована на гніт нації,
Вся система тримається на дискримінації,
А народ лиш чекає серіалів по телику,
І живе ізольовано, наче кокон метелика.

Я прокинутись хочу від цього дурману,
Та реальність така ж, як і ця вся омана.

Життя пропливає перед очима,
Побачивши минуле, відчувши цей біль,
Емоції свої в собі не затримуй.
Всі хочуть влади, бути вище інших,
Бути під Сонцем, на сьомому небі,
І все життя — щастя, і ні краплі більше.

Чому всі не стихнуть і не заспокояться?
Нікого не хвилює, що навколо коїться.
У нашому світі зараз кожен за себе,
І щастя для інших нікому не треба!
Система створила невидиму клітку,
І з неї вириваються люди дуже рідко,
Єдине рішення — боротьба і анархія,
Для цього життя готовий віддати я.

Великі «вожді» туманять нам голови,
По телевізору реклама і мильні опери,
Для всього народу це дешевий опіум.
Чому ніхто не погляне навколо?
Чому ніхто назад не озирнеться?
Всі неначе сидять в замкнутому колі.

Усі вважають що живуть вільно,
Але чому ж розвиток іде так повільно?
Насправді усі лише маріонетки,
І все вирішується лиш підкиданням монетки.
Хотілось би вірити в те що я бачу,
Хотілось би вірити що я ще щось значу,
Що всі мої дії — це мій власний вибір,
А реальність навколо — це не інший вимір.