Задзябли вулиці в осінній прохолоді.
В будинках прокидатиметься ранок.
Будильнику, мене будити годі!
А то втоплю тебе у порожнечі склянок.

Дай додивиться сни – рожеві кошенята.
Ну дай мені самій цей день зустріти.
А на годиннику вистукує дев’ята,
І сни ці лащаться, не знаю де їх діти.

Інколи ранок затримується.
Як і кожен молодий студент,
він може проспати.
І будильник безпомічний.

Сутінки гавкають собаками
і шкрябають лопатами
під привідкритими вікнами:
це роботящі двірники.

Давно пора, а ранок все не йде.
І двері в день не піддаються силі.
Вода не змиває втоми з обличчя.
Човгає, курва, чийсь черевик.

Я хочу проспати цей день
разом із ранком.
Як і кожен молодий студент,
я ненавиджу свій будильник.

(Я знаю, що не маю рації)

23.10.2008