Поміж стін
голих тіл
я іду
в сіру млу.

З-понад хмар
Сонця світ.
Він тримає мене
наяву, як магніт.

Поміж крил
далеких птахів
сиве пір'я
рідних слів.

Після теплих снів
будить суворий ранок.
Нас рятує мрійний спів
про старий знайомий ґанок.

Я повернусь.
Не зачиню позаду двері.
Усміхнусь —
навколо рідні землі.

В чужині
чомусь так журливо мені.
Пам'ять — промінь Сонця
на чужій стіні.

В чужині
не знайти мені
щастя, ні.
Хіба що уві сні.

В чужині
заспівай мені,
Сонця світ,
про птахів навесні.

09.08.2011