Молитва
«Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі! Царю небесний, Утішителю. Душе істини. Що всюди єси і все наповняєш. Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Милосердний, душі наші, бо Ти є благий і чоловіколюбець.»

Без міри вдячний я Тобі, Господи за всі прожиті мною хвилини, якими Ти так щедро обдарував мою слабку душу, бо недостойний я милості Твоєї, адже без числа згрішив я, так, що навіть всього не пам’ятаю. Але Ти – Втілення добра та турботи не залишив мене, немічного та безсилого на поталу духовним недугам, а підніс мені Ангела надії, що осяяв мій тернистий шлях вірою, наповнив серце пристрастю, а душу любов’ю – рабу Твою Юлію. Дякую Тобі, Боже, за кожну Її думку про мене, за кожну Її усмішку, котра долинула до мого серця та за всі, навіть наймізерніші Її внески в недостойний світ моєї реальності, бо кожен Її подих, сповнював мене все стійкішою вірою в Єдиносущного Владику нашого, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого і в його, неосяжні смертним сприйняттям, милосердя та любов.

Дякую, Всевишній, за дорогоцінні можливості спостерігати за Її творчістю, відчувати її взаємність, та насолоджуватися райським поглядом Її небесних очей. Очей, лише в забарвленні яких зібрано найвиваженішу музику спокою і безмірну благодать у перебуванні серед тієї наднебесної природи, котру вони уособлюють. Очі, на які неможливо втомитися дивитись, а тільки хочеться зникнути у вихорі їх неймовірності навіки, відрікшись від усякого злого і буденного, щоб лише підносити спів і хвалу найдобрішому Цареві нашому – Богу.

Благаю, Отче, почуй мої слова, і зглянься над Нею, адже Вона заслуговує твоєї підтримки та піклування. Прости всі Її провини вільні і невільні, вчинені свідомо чи несвідомо, словом, ділом, думкою і даруй Їй, Учителю, радість небесну та життя вічне. Адже Вона словами лише розпалює на небі зорі щастя та людських усмішок, приносить в світ безмежну кількість чи не найтеплішої любові і мимоволі змушує обожнювати кожну краплинку всього живого на землі і під землею, в воді і в повітрі; і просто сяяти захопленням від усієї краси створеного Тобою світу. Наділи Її дотик, Господи, Духом Своїм Святим, щоб усім, кого Вона торкається, відкривалися очі, як і мені, на шлях до пізнання єдиного Бога Отця та щоб зцілювались вони духовно і тілесно.
Не відкинь, Вседержителю, молитви цієї, імені Твого ради, бо лине вона з серця щиро і пристрасно, на вдячність і славу Тобі і на користь добрим і достойним людям. Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас і навіки-вічні. Амінь.

Ясна холодна ніч… Еротичний півмісяць звабливого помаранчевого забарвлення надивовижу щедрий сьогодні на привітність. Сутінки запаморочливо окутали цей сонячний світ, наситили пилом темряви… Світлої темряви… Такої, що серденько притихає, помітивши її, працює тишком-нишком… Чи то від страху, а чи від обережності, або й просто за звичкою… Мороз, забувши про весну, також завітав до нас на свято та пощипує всім вуха своєю вермішеллю. Він ніколи не відстає просто так. Його потрібно переконливо переконати, що ти дуже зайнятий, а тепло масажує тобі щічки. Тоді до нього доходить вся аутсайдність справи і він мандрує шукати наступного новозакип’яченого та трохи необачного шукача вантажу своїм органам сприймання радіо.

Дорога. Нагадує падіння. Кудись глибоко-глибоко і надиво рівномірно та м’яко. На світіння фар уваги не звертаєш. Це нудно. Це обов’язок особи за кермом. Сам поринаєш у динамічно мінливі та ледве видимі силуети сторожів вулиць, котрі гордо йменують себе каштанами. Коли-не-коли вискакують ліхтарі, додаючи в цю готику іскорку сучасності, нагадуючи про ясну відсутність сну у дану мить та невмируще існування світла. І тільки зорі маяками демонструють нам береги та орієнтири і ні за який хабар не покидають своїх постів, хіба посмертно, зберігаючи всесвітню гармонію, неординарність і крижані уламки постійності.

На дні провалля не менш екзотичне меню. Напівзалишений у живих костел, маринований у руїнах, приправлений битвами, емоціями, зачарованими поглядами, акуратно понадрізуваний розпеченим плином часу, посипаний променями флуоресцентного ліхтарика, котрі розтають на таці під назвою небо. Небо тих самих сутінків, глибоко-синє, темно-п’янке та трохи божевільне. Гілочки «петрушки» додавали йому ще більш екстравагантних відтінків, приманюючи привидів та сни. Навпроти вже далеко не одну годину красується церква. Солідна синява дзвінниці та вогні свічок навколо, десертовані розмаїттям поглядів та посмішок, напували загальну картину романтичністю, епатажністю та неодмінно душевним спокоєм і натхненням. Знайомі оченята все бігали куточками натовпу, метушились, та ледь помітно виказували радість. Вуста оточуючих теж не соромились, зігріваючи атмосферу теплом свята. Дзвін пірнав глибоко у серце та залишав там автограф… Сміливо, розкуто, аніскілечки не боячись осуду чи відповідальності за правопорушення. Довершеністю добивало поєднання жіночого співу та милозвучно-хаотичного перемовляння соціуму…

Раптом до моїх очей потрапляє куля ЇЇ виду. Куля зразка АК-74, котра попутно пропалює у серці чергову дірку. ЇЇ увіковічнений пам’яттю жест підриває ритм дихання. Хочеться лиш сповільнення детонатору часу, але бажання, хоч і настільки сильні, щоб здійматись у небо, не готові ще до подолання озонового шару. Знаю, що ніколи не буду з НЕЮ, але водночас нізащо не зумію дістати мирний контракт на цій війні…

Місяць вже винирнув із апельсиноподібності. Та сірів небосхилом, пісвічуючи шлях. Вдома чекає любов, турбота та волохата собака. Люблю такі ночі. Вони сприяють поліпшенню сезонної релаксації моєї душі та просто бадьорять кохання… Спасибі за все…

Я слова вдячності присвячую тобі
Всі наймиліші, найніжніших мов…
З тобою я прощай сказав журбі,
Й поклав до твоїх ніг свою любов.

Хай зігріває серденько вона,
Хай не дає забути ні на мить,
Про те, як цілувала нас весна
І як разом училися любить.

Жадаю я лиш зустрічі щомиті
Так хочу ніжно тебе обійняти,
Думки усі ці заважають жити,
Зловити б тебе і не відпускати.

Не відпускать ніколи і нізащо
І так всю вічність… — наче у раю.
Я не знайшов нікого тебе краще…
Ах, як же я кохаю усмішку твою!