Ранкова зірка не сходить.
Вона чекає остаточного ранку.
Тому вирішує спати
ще одну ніч.

Але ніч не наступить,
поки ранок,
день,
вечір
її не розбудять.
А Венера не знає,
спить в небі,
чекає.

Чоловік знаходить срібло,
але не бере його до рук,
тому що за поворотом —
золото,
на яке він сподівається.

А за поворотом —
порожньо.
Чоловіка хапає відчай.
Чоловік біжить назад,
але там
вже теж нічого немає.

Ранкова зірка чекає остаточного ранку.
Чоловік в небі шукає журавля.
А пташкам вже пора співати,
та ранкова зірка більш ніколи не зійде.

19.12.2008

В ті дні, коли на небі мало хмар,
коли небо чисте, як сльоза,
небеса п«янить її червоний чар.
Нова кров біжить до вен.
Морґенштерн!

Її супутник — холодна самотність.
Цим вона схожа на мене.
Її світло показує мої шрами.
Вони криві, як моя дорога.

Зпоконвіків ранкова зірка
хоче бачити своє обличчя.
Але це зовсім неможливо.
Тому вона сумна й тужлива.

І тоді вона просить на колінах
показати їй мої очі.
У них вона, як в дзеркалі,
побачить свої шрами.

Ми кохаємося вранці.
Свідчить півень на паркані.
Моя шия опинилась у її аркані.
Тепер я мушу танцювати її танці.

Коли ніхто не бачить,
ми кохаємося вранці.
Коли ніхто не бачить,
ми зачинаєм новий день.

15.10.2008