Щастя запліснявілої весни
Пустило небо темряву у вечір,
Ледь запалало ліхтарем вікно,
В моїх руках твої тендітні плечі
І тіла золотаве полотно.

Торкаюсь щічки безіменним пальцем,
Горну обличчя у своїх долонях,
Топлю серця у африканськім танці
Й малюю вічність поцілунком в скроню.

Загаснуть докори, сумління та тривоги,
Зведуть покірно усмішки мости…
Я не прохатиму у тебе допомоги,
Я хрест свій сам збираюся нести.

Виводжу лагідно тепло на твоїй шиї
Гарячим видихом та сильним почуттям
Та наших язиків вогні палкії
Збагачую коханням та життям.

Змальовую із мрії щастя й ласку,
Ти прикрашаєш фоном із весни…
Не потребую одягати маску –
З тобою тиснуть в усмішку вони.

Обіймами завершу та відправлю
У галерею спогадів цей твір.
Цілунком в тім’ячко автограф свій поставлю
Та від ліхтарика знов заховаю зір.