Згасло сонце,
Штурмує вітер…
Палає серце — Ти сльози витри…
Самотня осінь…
І тихі мрії…
На серці повінь — Вже змоклі вії…
Злітає листя
Й пірна у море…
Ту саму річку,
Що зверне гори.
Додолу гнуться
Сумні дерева…
Тенета рвуться,
Що в*яжуть нерви…
Душа тріпоче,
Як мертве листя…
Хтось поволоче
Й скінчиться пісня…
Життєва пісня…
Далека пісня…
Та сама осінь…
Але вже вічна…

Знов марила твоїм теплом,
І вранці пошепки прохала,
Щоб сніг розтанув за вікном
Й сльозинка квітку зберігала…

Знов гралася у снах-казках
Із щастя-змієм, що літає.
Він десь губився у хмарках,
А я невпинна… я шукала.

Знов шифрувалася в світах,
Хоч краєм стриманно блукала…
А чи помітили в очах
Хмаринкою я пролітала?..

Зірки…
Заточують в полон.
Думки…
Палаючий вогонь.

Нестерпна ніч,
Невірний сон.
Двоє об біч
Ідуть мостом.

Той міст — не міст,
Той міст — зв'язок,
А може й ні…
І знову сон…

Зв'язок
Двох різних берегів.
Зв'язок
Невизнаних світів.

Вони пройдуть
Здолавши страх
І не вернуть
Те щастя в крах.

І міст — не міст,
І міст — зв'язок…
Двоє — один…
Ціле із двох…

Загорнувшись у туман,
Стаю лише пустою тінню.
І так блукатиму одна,
Забувши десь свою стежину…

Поміж дерев, поміж тіней,
Поміж спустошених очей,
Услід загублених думок,
Шукаю світла острівок…

Що збудить у мені дитину,
Огорне мріями й теплом…
Очам поверне того ж блиску,
Що віднедавна охолов…

Адже знайду, я все ж шукаю,
Дістану сили й подолаю
Страхів набриливе виття
Й того, хто гасить почуття…

І лиш тоді душевна свічка
Осяє шлях на острівок.
Поверне знову спокій нічка,
Й не лишить у душі голок…

Не жени ніжну музу від мене,
Не злякай своїм криком її,
Мої вірші ще зовсім зелені,
Тільки-тільки торкнулись землі.
Хай побуде хоча б і ще трішки,
Лиш єдину, коротку мить,
А як тільки зіпнеться на ніжки,
Хай окрилювати інших біжить.

Іронія химерної надії…
Політ таємної сльози…
І час, з'їдаючи хвилини,
Із кимось знову розлучив…

Ті янголята ще не знають,
Що не повернусь я до них.
У снах-дивах своїх блукають,
Насопуючи дивних слів…

Малі долоні вже прозорі
І тануть посмішки очей…
Та ще хапаюсь за примари,
В думках карбую їх лице…

І доторкнутися боюся-
А раптом зникнуть геть зі сну?
І попрощатись не знайдуться
Слова, що їм я відпущу…

Злітаю геть… не повернуся,
Та не з своєї волі це…
За вас тихенько помолюся…
Пробачте, милі… і це все.

Букет назбираних думок,
Букет назбираного листя…
Байдужа до людських чуток,
У них не знайду свого місця.

Журба, що віялась в думках,
Десь зникла в ранішнім тумані…
Й усмішка на вустах, в очах
Зруйнує весь непотріб й грані.

Вступаючи у ніжний вальс,
Із листям разом закружляю…
За тим поглину рясний дощ,
У ньому друга я вгадаю…

І золотом засяють ліхтарі
Розлиті на сивім асфальті…
В руці десь знайдуться ключі
Від комірчини мого щастя.

Каламутять думки
Осіннього ранку…
Повернутись чи ні
Чи то в сон-забаганку,
Чи то в краплю дощу,
Що зтіка на фіранку,
І мов щира сльоза,
Стала смутку — коханка…
Чи тенетами мрій
Заблукать у гонитві,
І вернутись із них-
Вже під сподом їх вітру…
Чи то плачем свічі
Заніміть в чийсь долоні…
І спізнившись на мить
Не стоять на пероні
Свого часу й життя — Вільно рухатись далі,
Не пізнав каяття
Й не лишившись в дурмані…
Каламутять думки
Осіннього ранку,
Повернусь я… чи ні…
Чи почну все з початку?..

Ніч. В тумані. Холод. Тиша.
Я граю в піжмурки з собою.
Фарби.Руки. Стіни й стеля.
Знайти межу між мною й грою.
Лист. Клітинка. Зошит. Білий.
Я ще у пошуках, на хвилі.
Небо. Місто. Колір — сірий.
Мої думки щось полонило.
Сміх і сльози. Захват жаху.
Я більш не можу чути страху.
Дах. Будинки. Я десь з краю.
Униз… Бистріш… І вже зникаю.

Вітер грає із волоссям…
Він торкається душі.
Розмалює павутинням
Холоди забутих днів.

Сніг ковзить на дні асфальту…
Лиш мороз на сірім тлі.
Затирає чиюсь мапу…
Хтось загубиться на ній.

Крига сонця. Крига ночі.
Талий сніг — замерзший слід.
Частка когось. Колить в очі.
І крижинка від сльози…

Вітер грає із волоссям.
Хтось торкнувся до спини.
Мариво. Проста вісутність.
І присутність. Почуттів.

Сніг ковзить на дні асфальту
Вимальовуючи сни.
Згодом зникнуть… як примара…
Чи ти лишиш їх собі?

Крига сонця. Крига ночі.
Талий сніг. Замерзший слід.
Частка когось. Колить в очі.
Тала крига по щоці…