Просто згадка про неї змушує світ, перебудовуватись… усмішка створює відчуття, що кохана поруч. І тоді все тіло наповнюється незбагненною кількістю кохання і щастя…

Закрутило,
зашуміло,
в вир подій
Враз закотило…
просто мрій,
Щоби любило
твоє сонце так уміло
І просило
твоїх вій
Вкотре смуток нищить. Мило…

…так сміється
цілий світ.
Слів політ
відіб’ється
в твоїм серці.
Хай не пнеться
темний слід
жаху спогадів —
Програє! Кожен біт
хай посміхнеться…

…твоїх слів…
Я так хотів,
щоби сміх,
Все лунав,
наче сніг,
щоб кружив
серед днів,
Серед снів…
і доріг,
щоби стих
Кожен гнів,
Кожну мить тихо брів
геть від тих…

…ніжних губ,
теплих рук.
Серця стук
Досі манить,
досі люб –
спогад ранить,
Чуттів шлюб
лихоманить.
Бездоганний сміху звук.
Ще дощу б
змити з рани
теплу кров

Я любов
подарую,
не шкодую…
А ще небо.
Сліз не треба.
Намалюю
щастя знов,
дощ, що йшов
Лиш для усмішки і тебе.
Страсті шов
я зруйную
лиш на небі.

Ти прости,
що не поруч,
знаєш ти,
всесвіт хворий
І цвісти
у цю пору
усе важче
Нашим зустрічам й найтяжче
час до щастя
Пронести –
важку гору
й не звести
ту прозору
Крапельку сльози.

Ми уникнемо грози.
Лиш зізнання прокажу,
що кохаю,
Відчуваю
дотик раю,
від дихання,
Як сиджу
я із тобою,
сподівання
все плекаю,
Не тужу
та все благаю:
будь собою.
Не пізнаю
я спокою
без кохання.
Я з тобою!

Під гострими бритвами тріскає доля.
На ґанку з'являється сива неволя.
В душу зайшла безкоштовна повія,
тримаючи заразу на кінчиках вій.

Вона кліпа очима, а серце свербить.
Тим часом тебе впрягають в ярмо.
Ярами, байраками, скелями, долами,
чужими долями йти: тобі все-одно.

Череп скрипить, крізь скроні — пісок.
Це мозок висипається під твої ноги.
Нема змоги шукать кращої дороги,
ніж та, де попереду — рілля, а ззаду — батіг.

Тягни, тягни, песть повії вії,
яка вкрала твої мрії.
Всі події, що чекають на тебе,
пропускатиме вона через себе.

На твоєму ліжку чужий одяг.
Хтось гріє ноги під твоєю ковдрою.
Кривда вилазить з твоїх очей
і жбурляє товсті сльози тобі на щоки.

З гори спускається каменем круглим,
зализаним, мертвим — твоя доля.
Прямує крізь напругу у твоє чоло,
з якого манить його тавро повії.

Зневіра і віра, загроза й гроза.
Об камінь затупилась твоя коса.
В лещатах затиснуті руки тремтять.
Довго ще будеш в ярмі танцювать?

31.01.2008

Любов має запах.
Він проникає не в легені,
а в саме серце —
на семи незримих лапах —
м'яко наче кров у вені.

Дозволь, тепер вдихну тебе —
лягай у серце наче в ліжко,
помасажую пульсом ніжку.
Лягай хутчіш. Я тут. Ти де?

Твій запах — мій парфум.
Він нескінченно свіжий,
солодкий, теплий, ніжний.
Він відганяє чорний сум
і його сморід хижий.

Любов має запах.
Його гніздо на твоїй шиї.
Я піднімуся по щоці
тихенько, наче кіт на лапах
і поцілую твої вії…

Тепер понюхай мене ти.


18.08.2010